Якщо говорити про «Небесну сотню», то про неї можна сказати багато речей, які запам’ятаються в нашому серці на все життя.
Ким були? До чого прагнули ? Вони не були,  ні екстремалами, ні терористами, ні фашистами. Звичайні люди, мирні громадяни, які вийшли, на так званий Євромайдан, щоб відстояти свої права. Учителі, студенти, підприємці, журналісти, вчені, академіки, художники, музиканти, громадські діячі та прості робітники. Люди, які жили у різних куточках України. Здавалося б такі різні, але це не так! Вони були схожими між собою. Дуже схожими! Схожими серцями, у яких , на перекір безнадії та ненависті, нав’язуються думка віри, надії та любові. Віра – у перемогу добра над злом, правди – над неправдою та кривдою. Надія – на краще майбутнє для своєї країни, своїх дітей. Любов – до України, справжніми синами якої вони були , є і будуть.
Нелегко почати життя з чистого паперу у наш час. У час, коли всі так звикли до стабільності. Звикли до неправди, яка панує всюди настільки, що її вже давно приймають за правду.  Звикли до злочинів, які наш обдурений мозок вже вважає  за норму. А найголовніше, у час, коли нас вміло переконують, що все добре і взагалі нічого змінити не можливо.
Повстати проти системи брехні - великий подвиг. На це здатні тільки справжні герої. Встати і голосно сказати: « Я не згоден!». Саме так вчинили воїни «Небесної сотні». Вони вирішили, що краще вмерти за правду, а не жити все життя у брехні. Не чекали, поки щось зміниться. Не надіялись на когось. Вони повстали і почали змінювати цей світ, починаючи із себе.
Смерть Героїв Майдану – це вічне безсмертя. Це гідний приклад мужності та непоборності для багатьох поколінь українців. Слава героям! Слава Україні!
Куца Назар, учень 10 класу Бурштинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3