 Наше життя, місто, чи навіть випадкова прогулянка завжди наповнена цікавими та непересічними особистостями. Багато людей можуть цьому заперечити, спростувати, що всіх знаємо, всі звичайні. Та все ж таки мабуть не всіх. Бурштинці, чи знаєте ви здавалось би звичайного сімнадцятирічного хлопчину з вашого ж міста - Тараса Марищука? Познайомилась я з цією особистістю майже випадково. (Чомусь всі цікаві знайомства відбуваються випадково). І була здивована, десь вражена, і у всякому випадку не залишилась байдужою до його творчості. На його 17 років він доволі глибоко мислить, і так само не поверхнево переживає всі емоції по відношенню життя. Веде свою публічну творчу сторінку в соціальній мережі «Вконтакті», і набирає щораз більшої популярності.
Народився в м. Івано-Франківську, 26 листопада 1995 року. Навчався в м. Бурштині в ЗОШ №2 з 1 по 9 клас, другий рік навчається в Бурштинському Торгівельно-Економічному Коледжі Київського Національного Торгівельно-Економічного Університету за професією агент з туризму/адміністратор. До вашої уваги коротке інтерв’ю із Тарасом.
- Тарасе, у тебе є вірш де є такі рядки «я не хочу, щоб хтось дізнався, який я насправді». Що це значить для тебе?
- Думаю, що цікаві люди та книги не говорять про себе все і відразу (Усміхається). Зрештою, маскувати душу безпечніше у нинішньому суспільстві.
- Чим є для тебе сучасна література? І чим вона відрізняється від всім відомої (класичної) літератури?
- Сучасна література для мене є чимось вільним, не загнаним в рамки. Це новий рух з різними шляхами. Якщо брати зокрема поезію, то це не тільки опис природи, жінки, України чи Леніна, а того, що насправді цікавить молодь. Звідси і йдуть вже розгалуження у різні сфери поезії – політику, суспільство, власні переживання та емоції. А щодо класики, на то вона і класика, щоб там було все по стандартам.
- Чи є для тебе якась така постать у літературі на котру ти хотів би рівнятись?
- Ні, я не хочу ні на кого рівнятись. Вважаю, що кожна людина є особистістю і в ній є те, чого не має в інших. Але в мене є низка поетів, які мені подобаються. Один з них це Андрій Любка (поет, есеїст, перекладач), вірші якого я знаю на пам'ять.
- Який вірш Андрія Любки тебе вразив і чому?
- Вірш «Ти прокинешся зранку та скажеш». Зачепив мабуть тому, що в якійсь мірі я знайшов там себе. Особливо в рядках
«Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,
Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,
Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,
Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,
Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска».
- Від чого ти отримуєш задоволення?
- Від жінок (Усміхається). Дуже приємно коли за вірші кажуть : «дякую!». Тоді я відчуваю, що справді пишу не дарма і, що це комусь потрібно.
- Чи можна навчитись писати вірші/прозу? Чи з цим даром треба народитись?
- Все залежить від того наскільки насичене життя людини. Тобто наскільки вона емоційно переживає все те, що відбувається в її житті. Складання римованих рядків залежить тільки від того наскільки в людини багатий словниковий запас. Це все можна розвинути впродовж життя.
- Що тебе спонукає писати?
- Почуття, емоції, хвилі духовного піднесення, жінки, цікаві сюжети мого життя – все це є поштовхами для написання. Надзвичайним стимулом також є відгуки читачів та інших поетів, більш відомих а ніж я. Існує також внутрішня потреба виплескувати емоції, переживання на папір.
- Зазвичай рушійною силою для того щоб творити є почуття, любов. Що є для тебе любов?
- Так багато можна вкласти в одне слово "Любов". Я вважаю, що це почуття, залежність в якісь мірі, емоційні зриви, піднесення, які хочеться відчувати постійно.
- Які твої подальші творчі плани?
- У моїх планах є створення у нашому місті літературних вечорів, для підняття рівня літературного розвитку, інтелектуального збагачення бурштинців.
Також у моїх планах є написання книги. Я не впевнений у тому чи буде вона видаватись, але хоча б у електронному варіанті мені б хотілось її випустити. У мене вже є декільки розділів.
- О, як цікаво. Про, що буде твоя книга?
- Хочу висвітлити дуже провокативну та водночас цікаву тему для молоді. Стосунки в режимі " Заборонено", або "Натовп все одно не зрозуміє». Там описується історія того, як молода дівчина-викладач закохалась у свого учня. Про їхні стосунки. Обіцяю що не буде щасливого кінця.
- Тарасе, що ти побажаєш своїм та нашим читачам?
- Хотілось би більше звернутись до молоді. До моїх однолітків. Бо зараз ситуація в Україні, та й зокрема у Бурштині зовсім не ідеальна. " Народ, не деградуйте. Читайте, це цікаво та корисно." Щось робіть, бо склавши руки в очікуванні ідеальної влади, ви так і залишитесь в очікуванні. Станьте самі ідеальною владою. Почніть з себе, і побачите, як змінюються навколишні. Також, хотілось би подякувати тим, які надихають на нові творіння та є в моєму житті Щастям.
- Дякую і тобі, Тарасе, за цікаву бесіду. Думаю, бурштинцям та і не тільки має бути цікаво чим живе і як мислить покоління яке формує майбутнє нашої держави.
Христина Сирова
|
