У суботу, 28 листопада, в Україні відзначали День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Бурштинці у цей особливий день зібрались на спільну молитву у храмі святого Йосафата, аби віддати шану та щиру молитву кожній невинній душі, яка стала жертвою страшного комуністичного режиму. 

Після панахиди усі присутні запалили свічки-лампадки, як символ вічного життя. Під керівництвом декана бурштинського деканату УГКЦ отця Дмитра Шмігеля від храму рушила смолоскипна хода, яка нагадувала кожному зустрічному про особливість суботнього надвечір’я, про свічку, яку мали б запалити у кожній домівці, бо ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо свого трагічного минулого.

Біля пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку із свічок було сформовано величезного хреста. Далі відбувся вечір-реквієм на площі біля Палацу культури «Прометей». До слова було запрошено голову братства вояків ОУН-УПА Миколу Яцківа, який наголосив, що політичні репресії та голодомор дуже тісно пов’язані. Сучасній людині, як вважає пан Микола, досить важко сьогодні усвідомити поняття голодомору, особливо на такій багатій природними ресурсами українській землі. Сивочолий колишній політв’язень Микола Максимович згадав страшні роки проведені у таборах. Це направду був геноцид проти українського народу, адже кожного ранку у таборі із бараків, як згадує Микола Максимович, виносили покійних, а щоб бува не виявився живим, то молотком пробивали голову.

Сьогодні схиляємо голови перед усіма, що загинули як в Україні, так і по чужих землях. Там лежать сотні тисяч наших братів та сестер і над ними немає могил, тільки маленький кілочок, а бо й зовсім нічого, бо час стирає усі сліди.