 Колись давно Олександр Довженко писав: «Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу.».
Як багато змісту вкладено у ці слова, адже пісня – це своєрідне віддзеркалення нації, її обличчя. Сьогодні в Україні досить гостро поставлено питання україномовної пісні, здається, що люстерко, яке б мало відображати красу України, заплямоване. На радіостанціях цілодобово транслюються або російські, або закордонні хіти, ніби агітуючи українців відмовлятися від рідного слова. Який зміст приховано у пісні Насті і Потапа «Чумачечая весна» або у «неймовірній» композиції Ольги Полякової «Я не такая»?. Одні спотворюють слова, співаючи про те, як весна «пришла и оторвала голову», а інша чекає трамвая… Та навіть якщо і взяти україномовні композиції, то там звідусіль лунає «ха-ха-ха без лівчика мала» або римовані віршики про «кубіту». Ці пісні нічого не навчають, а їх ж щодня хтось слухає. Не важко здогадатися, ким в майбутньому стане той, хто, як загіпнотизований, наспівує подібні мелодії.
Переглянути погляди бурштинців на справжню українську пісню вирішило керівництво Бурштинської школи №2, організувавши 28 лютого концерт «Пісня – душа народу». Участь у конкурсі взяли учні 1-11 класів, адже любов до України починається з дитинства. Ініціативу заспівати народну пісню виявили і вчителі, багато з яких підтримали своїх учнів, співаючи з ними на сцені. Переможцями конкурсу були всі учасники, адже судді просто не могли з усіх українських пісень вибрати найкращу. Серед почутих композицій були добре відомі «Розпрягайте, хлопці, коней», «Пісня про матір», «Мамина сорочка», а також хоч і не народні, проте українські пісні, такі як «В небі канареєчка літала…», «Добра пісня».
Даний конкурс довів, що не всі ще забули народну пісню, багато хто пам’ятає її силу і велич…Надіємося, що подібний захід не останній у нашому місті, адже, прославляючи українську пісню, ми славимо і Україну.
Людила Стефанюк
|
