Учениця 10 класу Бурштинської ЗОШ №2.
Сегедин Лілія

Книги…Хто з нас їх не любить читати? Справді, важко уявити таку людину. Ще з дитячих літ мудре слово поступово  входить у наше життя: від казочки про Колобка, легенд про створення світу до вагомих, серйозних творів. Саме з них людина черпає знання, а результат цього – освіченість, мудрість. У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає». Древній давньоруський літописець зазначав, що «…велика користь буває від учення книжного, книги – це ріки, які наповнюють світ, це джерело мудрості». Читаючи, ми вчимося мріяти й вірити, що мрії здійсняться, пізнаємо добро і зло; не перестаємо щиро дивуватися, що так багато у світі прекрасного і надзвичайного.
Я люблю читати. Художня література несе розраду у хвилини смутку, душевний спокій у часи життєвих незгод, розчарувань; насолоду.
Вивчаючи історію України, я переймаюся її нелегкою долею. Водночас пишаюся тим, що на зорі створення нашої держави, Київської Русі, особливого значення надавали саме книгам. Князь Ярослав Мудрий уславився тим, що заснував при Софії Київській бібліотеку, де зібрав чисельний загін книжників-мудреців, літописців. Любов до книг перейняла від Ярослава Мудрого його донька Анна, яка задля добра Русі стала королевою Франції. Її коронували у Реймсі, старовинній столиці франків, присягу складала на Євангелії, привезеній із Києва. На цій книзі із бібліотеки Ярослава Мудрого ще довго присягали усі французькі королі. Освічена княгиня Анна стала, безперечно, співправителькою держави. 
Книга є учителем цілих націй, вона виховує читача і робить його кращим. Адже ми народжені для добра, а щоб чинити добре, треба уміти відрізняти добро від зла. У цьому нам допомагає, мабуть, книга, і першою й найважливішою, на мою думку, є Біблія. У ній зібрані мудрі повчання, пророцтва, фрагменти героїчного епосу різних народів та епох. Кожен християнин обов’язково повинен читати Святе Письмо , і варто не просто читати, а й жити за заповідями Божими.
Другою настільною книгою для українців є «Кобзар» Тараса Шевченка. У ній геніальний поет-пророк зумів охопити питання, які хвилювали народи, а то й цілу планету, а тому його поезії є актуальними сьогодні. Більше ніж двісті років минуло від дня народження славного сина України, а книга «Кобзар» є незмінним підручником Правди для кожного з нас Я впевнена, таким буде він і для наших нащадків.
Слово має велику силу. Майстри пера піднімали бойовий дух солдат у часи війни. Згадаймо хоча б оповідання О.Довженка «Стій, смерть, зупинись», «Воля до життя», «Мати», його кіноповість «Україна в огні».
А іскрометні усмішки Остапа Вишні змушували бійців забути біль ран і усміхатися, допомагали переносити холод суворих зим…
Я люблю подумки мандрувати книжковим морем. Мені подобається приходити до бібліотеки. Там завжди тиша. Можна самостійно ходити між полицями, вибирати книгу, можна сісти у затишній просторій читальній залі і поринути у світ художнього слова. Радію, бо завжди до мене прийде на допомогу бібліотекар. Ця людина на мене ще з дитячих років викликала повагу. Мені здавалось, що вона знає геть усе на світі і бачить мене наскрізь.
Тепер для мене бібліотечний працівник – найкращий друг і порадник: завжди підкаже джерело для реферату чи матеріал до стінгазети, допоможе підібрати чи просто поговорить про справи буденні… 
У сучасному бурхливому світі на допомогу людині прийшов комп’ютер .Він «уміє» писати вірші і музику, грати в шахи, малювати, розмовляти. Звичайно, це корисно, а, головне,-вигідно, швидко, зручно. Але, на мою думку, ні телебачення, ні комп’ютер ніколи не зможуть замінити живого спілкування з книгою, бо, як сказав Дмитро Павличко:
Життя без книги – хата без вікна.
Тюрма глуха і темна, мов труна.
Крізь вікна книг  свободи світло ллється,
Майбутнього видніє далина.
Нехай ці рядки стануть для нас девізом життя.