Нещодавно у Галицькій жіночій виправній колонії №128, що розташована в селищі Маріямпіль, відбувся День відкритих дверей. Цього дня ув’язнені з нетерпінням завжди чекають, адже мають можливість зустрітися з рідними, друзями, знайомими.

Окрім рідних в’язнів відвідали й представники різних релігійних течій, які всіляко допомагають жінкам, що збилися із життєвої стежини, віднайти мир та спокій у своїх серцях, зміцнитися духовно, переосмислити свої вчинки, аби вийшовши на волю, зуміли провадити належний спосіб життя. Серед численних відвідувачів були й сестри монастиря Воплоченого слова міста Бурштина разом із учнівською молоддю  катехитичної школи святого Йосифа. Як пояснила настоятелька монастиря Марія Сліз, ці, дещо незвичні для дітей, відвідини є виявом милосердя, до якого, на передодні Ювілейного року, усіх християн закликає Папа Франциск. Сестри навчають, що Бог єдиний власник часу і непомильний суддя, тому час ув’язнення має бути часом плідної зустрічі з Богом, аби в майбутньому спрямувати своє життя на краще, приймаючи свої помилки і відплати за вчинене зло. Марія Сліз зауважила, Папа Франциск говорить про те, що: «Ув’язнення не є те саме що виключення, бо ув’язнення це процес реінтеграції в суспільстві», а ще ми повинні ненавидіти злочин, але співчувати злочинцю. Дітей у катехитичній школі навчають, що потрібно пам’ятати про чотири етапи вираження милосердя: не судити, не відкидати, прощати та дарувати.  Як пояснили сестри, милосердя та прощення перевищують справедливість і зодягають нас у лагідність. Церква є прибіжищем грішників і домом другої нагоди, адже Бог дарує нагоду кожній людині, щоб відкрити своє серце для любові, яка завжди є більшою за гріх. Відвідуючи виправну колонію, діти мали зрозуміти, що гідність ув’язненої особи і її здатність до удосконалення є завжди більша за провину і злочин.

Особливість відвідуваного місця, дещо лякала дітей. Заґратовані вікна та двері, пропускна система, колючий дріт налаштовували на певний острах. Але усе це зійшло нанівець, коли усі зайшли до святково прибраної актової зали де на відвідувачів уже чекали ув’язнені, як виявилось - звичайні жінки із привітними посмішками та сумними очима, у яких заховався увесь тягар нелегкого життя.  З нагоди свята в’язні підготували концертну програму із піснями, віршами, веселими сценками.

Сьогодні у цьому закладі, як розповів начальник Галицької жіночій виправній колонії №128  Віталій Микитюк, покарання відбувають  близько 130 жінок, які були вперше засуджені за скоєння різних злочинів: навмисні вбивства, крадіжки, шахрайство тощо. Здебільшого це молоді жінки віком від 18 до 30 років, але є й 15 жінок уже пенсійного віку. Для утримання в’язнів, як зазначив начальник, тут створено усі необхідні комфортні умови. Жінки мають можливість відвідувати бібліотеку, молитовний зал, пункт охорони здоров’я, є облаштовані кімнати для побачень з відвідувачами. Щодня жінки працюють у швейному цеху, за що отримують заробітну плату, яку можуть витрачати у крамничці, що також діє на території колонії. Та найбільша мрія тут одна на всіх – повернутись якомога скоріше додому.
Надія Польова