Величезна картина, у розмір цілої стіни будинку, в центральній частині міста Бурштина віднедавна стала неабиякою окрасою, своєрідним вибухом барв серед сірої буденності. Ідея такого арт-проекту, тобто графіті на стінах багатоповерхівок, виникла сьогодні уже в екс-голови міста Петра Курляка. Двоє молодих друзів митців, а це Христина Колоша та Олександр Сівецький, вирішили втілити цей, дещо незвичний, задум у дійсність. Тому хочемо ближче познайомити вас із талановитими молодими людьми, які вміють бачити світ багатогранно.
Отож, Христина та Олександр народилася в Бурштині. Дівчина навчалася в Київському коледжі легкої промисловості на дизайнера взуття та аксесуарів. Олександр, попри творчу натуру, має технічну освіту. Хист до малювання Христина, як розповіла, виявляла змалку. Сама ж запропонувала відомому у Бурштині художнику Володимиру Гою стати її наставником, адже прагнула вдосконалити свої навики. Митець погодився. Здобутий досвід допоміг у подальшому навчанні та реалізації власних дизайнерських задумів.  Христина у своїй творчості віддає перевагу сюрреалізму, стилізованим ілюстраціям, Олександр – реалізму та графіті. Дівчина уже сьогодні має чимало відзнак та нагород з різних конкурсів, брала участь у міжнародних показах мод, прагне сягнути високого рівня у сфері дизайну. Тому своє навчання продовжила в Італії в Мілані.
Як розповіли молоді люди, картина на стіні будинку, це зовсім не графіті, як дехто її називає, це мурал-арт - тобто художній розпис зовнішніх стін будинків в міському просторі. Досвіду у цьому напрямку в нікого з них донедавна не було, тому навчатись чогось нового змушені були у процесі роботи. Головне - мали велике бажання створити для рідного містечка щось прекрасне, та по-щирому добре. Ідея такої композиції виникла спонтанно, адже часу на її обдумування було обмаль. Всього за одну ніч народився ескіз, який подали на затвердження до міського голови. Спершу у планах було зобразити молоду пару, що тримає бурштинове каміння, але згодом задум змінився на вже існуючий. Згоду на зображення малюнку на стіні дали усі мешканці будинку. 
Важливим у процесі цієї роботи є розміщення пропорцій, адже це не аркуш, де можна усе виміряти та позначити. Своєрідною схемою для малювання, як зауважили, стали шви будинку, які розміщені рівномірними квадратами. Що важливо - Христина та Олесандр відмовились від будь якої оплати за свою роботу, зробивши направду щедрий подарунок містянам. Увесь інвентар, матеріали, технічне забезпечення надала міська рада. 
Щодо символізму на малюнку, то на ньому зображено молоду красуню дівчину, що уособлює нашу Україну. 

Христина, зауважує, що багато хто звертає увагу на пишні уста, які зображені, чи досить тонку довгу шию, але варто розуміти, що це стилізована ілюстрація, а не реалістичний портрет. Варто звернути увагу на руки, їх зобразили великими та міцними, аби передати міць та силу України, незважаючи, що вона дівчина. 
В одній руці розміщене наше місто.Його можна впізнати за трубами станції, в іншій – червона троянда, як символ чистоти та молодості. Символічними є й намисто та сережки дівчини, адже вони зображені теплим помаранчевим кольором, що нагадує про бурштинові намистини, які, за легендою, загубила князівна. Голуби, звичайно, є символом миру, а їхня кількість уособлює святу трійцю, а також те, що наша Україна є під Божою опікою та захистом. Олександр звертає увагу на фон на якому є зображення, адже намагалися відтворити природну часову зміну від ночі до дня, тому верхню частину намальовано у синіх тонах, дещо космічною із дрібними зорями.

У планах Христини та Олександра поширення муал-арту у місті, більше того, жителі сусідніх будинків виявили бажання також прикрасити свої будівлі у такий спосіб та готові виступати у якості спонсорів. Їхніми роботами уже зацікавились львів’яни та кияни. 
І на сам кінець. Молоді талановиті люди вважають, що тільки з Божою поміччю та вірою у серці здатні здолати будь які вершини, створювати чудесні, неймовірні речі та досягати своєї мети.
Надія Польова