 Такий висновок зробила учениця Бурштинської гімназії Наталя Філь, провівши дослідження на тему: «Вплив якості питної води на здоров’я населення м. Бурштин». Основою цього дослідження стало вивчення принципів роботи водопостачання в місті, відвідини водоочисних споруд та Бурштинської міської лікарні.
Забезпечення питною водою мешканців Бурштина є функцією місцевого КП «Житловик», а точніше одного із чотирьох його господарств – водно-каналізаційного (ВКГ), начальник якого Ю.Ю. Угрюмов в одному із номерів газети «Бурштинський вісник» також наголосив на тому, що у місті існує проблема твердості води:
«Наша вода не відповідає вимогам ДСТУ, бо якщо стандарт допускає 7 одиниць твердості води, то ми маємо на виході 12-13 одиниць. Поки ми ще маємо дозвіл на експлуатацію цієї води, та ця проблема також потребує вирішення. Була комерційна пропозиція по пом’якшенню води методом зворотнього осмосу, був проект по добуванню води з урочища Шевченково, але зрушень у цьому напрямі поки що немає», - каже Юрій Юрієвич.
Технолог ВКГ Денега Володимир Васильович провів нам невеличкий екскурс щодо забезпечення питною водою міста-енергетика:
«При будівництві БуТЕС виникло питання про забезпеченняпитною водою і станцію і селище енергетиків, яке повинно було цю станцію обслуговувати. Всесоюзним Державним Проектним Інститутом, а саме Львівським відділенням у 1960 році було проведено пошукові роботи по виявленню запасів питної води, які показали, що в урочищі «Корчева» є достатні запаси, але які характеризуються високим рівнем вмісту заліза і аміаку. Вміст заліза досягав значення 11 мг/л при нормі 0,2 мг/л. А твердість досягала 10 мг/л. Вода з урочища «Корчева» проходить через товщу вапнякових і гіпсових порід, має твердість 15 мге/л, а в р. Гнила Липа – 4,5 мге/л. Так, виникла потреба будувати водоочисні споруди для знезалізнення води, які складаються з комплекса, куди входить: 3 градирні, де проходить процес перетворення двовалентного заліза в трьохвалентне; З контактних резервуари, де проходить випадання заліза в осад і 14 швидкісних фільтрів, де проходить повне знезалізнення води.
Йшли роки, селище розбудовувалося, питна вода з’явилася в с. Дем’янів. Виникає питання про забезпечення більшої кількості споживачів водою. Для цього в 1987 році вводиться в експлуатацію свердловини урочища «Коростовичі» і на водоочисинх спорудах будується резервуар чистої води (РЧВ) об’ємом 2000 куб.м. Вода цього родовища характеризується високим вмістом солей кальцію і марганцю. Для зменшення твердості води в РЧВ відбувається перемішування води з обох урочищ: «Корчева» та «Коростовичі». Підсумовуючи, можна сказати, що проблема твердості води існує, яку на жаль КП «Житловик» не може вирішити в зв’язку з тим, що процесс пом’якшення води вимагає значних коштів, якими підприємство не володіє»
«Ознайомившись з технологічним процесом очищення питної води, - каже Наталя, - я побачила, що обладнання вже в не найкращому стані і це призводить до того, що всі процеси очищення здійснюються не повністю. Питна вода, що йде до населення Бурштина є тверда (містить солі калію і магнію), а також залізо вище норми. Постійне вживання такої води призводить до великої кількості хворих на сечокам’яну хворобу, де особливою групою ризику стають діти».
Ще у ХІХ ст. відомий хімік Луї Пастер зазначав, що 80% хвороб людина випиває з водою. Тому дівчина поспілкувалася і з лікарями Бурштинської міської лікарні, які пояснили їй, що тверда вода відіграє роль в появі й розвитку сечокам’яної хвороби. Як результат, на сьогоднішній день ми спостерігаємо високий рівень захворюваності на сечокам’яної хвороби (СКХ) серед молоді і групою ризику стають діти. 50% хворих звертаються до лікаря, нажаль, пізно і їх лікування може бути лише хірургічним. А 80-90% хворих лікується консервативним методом. Такою є динаміка захворюваності на СКХ серед всього населення м.Бурштина за 2008-2012 рр.:
Радує те, що Наталя не просто говорить про проблему, яка склалася із питною водою в місті, але і пропонує шляхи її вирішення:
«Для вирішення проблеми якості питної води необхідно найближчим часом провести реконструкцію очисних споруд м.Бурштина, повністю замінити водопровідну мережу і нарешті збудувати станцію по знезалізненню води, адже це питання не просто актуальне на сьогодні, а саме від нього залежить здоров’я підростаючого покоління, котре щодня вживає воду, що не відповідає санітарним нормам і призводить до низки захворювань. Проте, щоб виконати всі ці роботи потрібно багато коштів, яких в бюджеті Бурштинської міської ради на жаль ще немає ».
Щоб змінити ситуацію на краще, в перспективі, учениця охоче згодилася допомагати подавати проектні заявки на вітчизняні і міжнародні фонди для пошуку додаткового фінансування.
А найближчим часом, завдяки компанії ДТЕК в освітніх закладах Бурштина будуть встановлені пом’якшувальні установки. Про це розповідає керівник проекту, працівник Агенції місцевого економічного розвитку – Роман Данилків:
«В рамках підписаної Стратегії соціального партнерства ДТЕК та м. Бурштина у 2013 році пом’якшувальні установки питної води планується встановити в ДНЗ №1 та навчально-виховному комплексі м. Бурштина. Проект також розраховано на 2014 та 2015 рік. Цьогорічний бюджет проекту становить 38,3 тис. грн., з них 18,3 тис. грн. дає компанія ДТЕК, а 20,0 тис. Бурштинська міська рада. За допомогою цих установок рівень твердості води буде доводитись до стану який затверджений ДСТУ. Пом’якшення води відбувається шляхом заміщення іонів жорсткості (кальцію та магнію) іонами натрію (кухонна сіль). З часом гранули іонообмінної смоли втрачають свою здатність пом’якшувати та очищати воду. Для відновлення властивостей фільтруючого матеріалу, насичений розчин солі в зворотному порядку пропускають через смолу насичуючи її іонами натрію. Видалені в процесі регенерації забруднення змиваються у каналізацію.»
Дякуємо Наталі за вже проведену роботу та роботу, яку вона готова у цьому питанні ще провести, а також компанії ДТЕК за допомогу у часткову вирішенні проблеми, яка на сьогоднішній день склалася у Бурштині.
Олена Кравчишин, Заступник директора АМЕР
|
