Ось уже 40 років в головному осередку культури й дозвілля міста Бурштина функціонує бібліотека профкому Бурштинської ТЕС. На сьогодні книжковий фонд бібліотеки налічує 27 тисяч примірників, а ним користуються 1500 читачів. Опікується усім молода завідувачка – Надія Костянтинівна Гулик, цікава особистість, що з повною віддачею служить суспільству і читачеві.
…Ми сидимо в затишній читальній залі, де крім книг ще дуже багато декоративних рослин. Дбайливими жіночими руками тут створено ту особливу атмосферу, що дозволяє зануритись у світ книги. Тому гостям тут завжди раді.
- Надіє Костянтинівно, чим особлива ваша бібліотека?
- Знаєте, душу бібліотеці дають її відвідувачі: діти, молодь і дорослі мають змогу підібрати книжку для себе, для душі. Існує стереотипна думка, що тепер, в час технічного прогресу та інформаційних технологій, бібліотека не потрібна. Та я вважаю, що це не так. Протягом віків бібліотека накопичувала духовні надбання, хай зміниться світ, але книга знецінитись не може.
Свого часу Товариство української мови передало нам на зберігання більше трьохсот книжок, це цінна література заборонених колись письменників. Серед них «Тигролови» Багряного, «Жовтий князь» Барки, книги про сталінський режим і про діяльність ОУН-УПА. Ми заохочуємо юних читачів до читання саме цієї патріотичної літератури, щоб світогляд молодої людини був патріотичним. В зв’язку з цим не менш цінним нашим надбанням є творча спадщина Марти Гай – Галини Голояд, громадської і політичної діячки, котра після звільнення з ув’язнення проживала у Бурштині. У нас є присвячена їй полиця, де зберігаються її книги, особисті речі і навіть скульптура - погруддя Марти Гай, зроблене руками її сина.
- Пані Надіє, чи правда, що зараз читають менше книг, ніж колись?
- Напевне, так. Діти заходять в бібліотеку так би мовити по дорозі, коли відвідують гуртки і секції. Батьки приводять за руку і кажуть: дайте дитині щось почитати, бо багато часу проводить за комп’ютером. Частково в цьому є і вина шкільної програми, яка є досить важкою і не залишає часу на позакласне читання, тай самі батьки не дуже спонукають дітей до читання художньої літератури. Багато дітей воліють скористатися скороченою електронною версією, аніж брати до рук «реальну» книгу.
- Чи вміють діти користуватись систематичними каталогами, чи знають, що таке зміст і анотація?
- Загалом, дуже малий відсоток маленьких читачів справді знає, для чого в книжці зміст і анотація, особливо тепер, коли анотацію чомусь друкують в кінці книги, а не на початку, як колись. Тому наша ціль – познайомити дітей з книгою. А під час повернення книги стараємось спілкуватись з дитиною, обов’язково з’ясовуємо смаки майбутнього читача. Діти старшого шкільного віку вже самостійно працюють з каталогами, добираючи собі матеріал.
- Що читають ваші відвідувачі?
- Нашій бібліотеці майже 40 років, є читачі, які вже книжковий фонд по другому колу читають. І навпаки, є люди, які цікавляться лише новою літературою. Діти молодшого шкільного віку часто вибирають казки, а вже 7-8 класи полюбляють фантастику. Наприклад, «Гарі Поттера» і «Володаря перснів» вже перечитали по декілька разів. Старшокласники з задоволенням читають і Люко Дашвар, хоча це далеко не дитяча література. Взагалі, порекомендувати літературу підростаючому поколінню дуже важко, бо класики вони читати не хочуть, мало хто вибирає для дозвілля класичну літературу. Натомість шукають в книжках проблеми, притаманні їм самим. Тому дітей так званого перехідного віку ми стараємось спрямувати на вибір тієї чи іншої книжки. Дуже вже вони хочуть читати Ірену Карпу, але, як ви знаєте, в її творах багато ненормативної лексики, а ми не знаємо реакції батьків на такі твори. Часто діти вишукують в інтернеті зарубіжних авторів, але не всі їхні читацькі вимоги ми можемо задовольнити. Проте при підготовці до шкільних контрольних чи тестів беруть багато спеціалізованої літератури, і ми раді їм в цьому допомогти.
Є певна категорія дітей – це 9-10 класи, які цікавляться серйозною політичною літературою. Вони обирають книги про видатних політично-громадських діячів. Мені дивно, що діти читають таку дорослу літературу, наприклад, частий наш відвідувач – один хлопчик з Вигівки, то він перечитав всі наші книги на таку тематику. От роман В.Шкляра «Залишенець» користується однаковою популярністю як серед дорослих, так і серед молоді. Загалом, чоловіки більше цікавляться історичною прозою, а жінки – романами. Втім, є й такі випадки, що «дамські» романи читають чоловіки, причому поважного віку! Один наш читач зауважив, що добре було б, якби імена героїнь в цих чтивах були українськими, бо чужі він погано запам’ятовує. Чим пояснити такий чоловічий інтерес до «жіночих» романів, я не знаю, тим паче, що часто в цих творах домінує відверта еротика. От вам бібліотечні казуси.
- Чи існує таке поняття, як утилізація книги, що робите з старими томами?..
- По-перше, рука бібліотекаря не підніметься просто викинути то все на смітник. Все надіємось, що колись пригодиться. На другому поверсі у нас є старий фонд, куди ми перенесли твори Маркса і Леніна. Так от тепер потрохи зносимо назад, бо їх замовляють студенти, які студіюють філософію. Сумніваюсь, що молодь зацікавиться творами, наскрізь просякнутими комуністичною ідеологією. При передачі мені книжкового фонду було відібрано дуже багато книг без обкладинок, частини сторінок. Ми їх здали на макулатуру, виручили за все трохи більше ста гривень. Шкода віддавати книжку практично за безцінь. Найдавніші наші книги – 1947 року видання, це, наприклад, «Вечори на хуторі…» Гоголя, майже раритет.
- Чи є речі, які б хотілося вдосконалити?
- Треба йти в ногу з часом, а у нас дуже вже старі меблі, стелажі. Буває, заходять до бібліотеки люди, які давним-давно виїхали за кордон, і кажуть: «А у вас тут взагалі нічого не змінилося.» Звичайно, ми би хотіли створити сучасну бібліотеку, з комп’ютером і доступом до інтернету. Це потрібно насамперед для наших читачів, бо є чимало дітей, які приходять до нас вчитися, готувати домашні завдання. Причини різні, переважно це несприятлива обстановка вдома, а тут їм спокійно, затишно, доступна література. А якби було добре, якби дитина могла безкоштовно передрукувати необхідні їй сторінки! І звичайно, комп’ютер допоміг би в навчанні, бо не в кожної дитини він є вдома. Надіюсь, що Бурштинська ТЕС підтримає нас у цих починаннях.
Цього року профком Бурштинської ТЕС виділив 1500 гривень на нові поступлення, і ми мали змогу придбати 42 книги, стараємось брати сучасну літературу.
Крім того, близько 440 книг бібліотеці подарували самі читачі. Тому, користуючись нагодою, хочу подякувати їм за ці безцінні подарунки: величезне спасибі місцевим літераторам М.Яцківу за твір «А я вижив», С. Возняку за книгу «Весь я не помру». А також нашим постійним відвідувачам - Р.Шевчук, І. Білоус, В. Чернецький, О.Іванців, С.Кучма, Г.Голояд, О.Павлюк, А.Нехорошев, Л.Петро долучились до акції «Подаруй бібліотеці книгу». Дякую, що допомогли поповнити нашу книжкову скарбницю! А нам залишається зберегти її гарною і ошатною для наступних поколінь…
Тетяна Зарецька
|
