Четвер, 28.03.2024, 13:13
Вітаю Вас Гість | RSS

Форма входу
Наші партнери
Календар
«  Жовтень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2015 » Жовтень » 20 » Головна стезя його життя
13:37
Головна стезя його життя

Відрадно, що на нашій українській землі ми зустрічаємо особистості, про яких має знати весь людський загал, в тому числі й молодь, щоб брати собі їх за взірець і наслідувати їхні поступки. Такою особистістю, без жодних сумнівів є Роман Німий - уродженець села Черче, що на Рогатинщині, а сьогодні - мешканець нашого Бурштина. Його кредо - його лінія життя - це Бог і Україна. Він жив і виховувався в середовищі, яке понад все любило Бога, Україну, а також свої національні традиції, звичаї, побут і все, що було притаманно українській нації. Саме серед такого середовища, з волі рідних батьків, в його душу глибоко всмокталися українські патріотичні ідеї, за які він, скажемо словами Тараса Шевченка, карався, мучився, але не каявся.
Сьогодні Роману Олексійовичу добігає 86-ий, але він ще в строю. Його завжди можемо зустріти в Музеї визвольних змагань, що розташований на другому поверсі ПК «Прометей», де вони, разом з головою братства ОУН-УПА Миколою Яцківим, опікуються питаннями національної пам’яті. І це відрадно, що люди вже в такому поважному віці стараються донести до нащадків героїчні звитяги своїх побратимів.
І ось, прийшло свято Покрови Пресвятої Богоматері, яке ми відзначаємо 14 жовтня. А Покрова, як ми знаємо, то є захисниця українського війська. Рік тому, саме на честь цього свята, Роман Олексійович пожертвував для воїнів, що воюють на східних теренах України 20 тисяч гривень і про це повідомляли газети, радіо та телебачення. Тепер, зібравши зі своєї скудної пенсії (бо він не реабілітований) ще 10 тисяч гривень, знову пожертвував на українське військо. Я якось йому натякнув:
- Пане Романе, живете ви один, сім’ї у вас немає, та й за душею не маєте ні копійки. Може не треба більше жертвувати, тримайте ці гроші на «чорний день».
- Михайле, відповів він, я все життя боровся за незалежність  моєї нещасної України, хотів бачити свій народ щасливим, але так і не побачив Мене душа болить, коли я чую, що на сході гинуть наші хлопці, а я не можу допомогти. То я уже не думаю про «чорний день». За те, що я вистраждав і пережив мене вважають патріотом. Може й так, але патріотизм, як ти знаєш, це не лише слова, мусять бути і реальні дії, реальні вчинки. Якщо я став на цю стезю, то мушу нею йти до кінця свого життя. Прикро мені, що до влади не приходять люди, які могли б пожертвувати своїм заради власного народу, своєї нації.
Ось така він незвичайна людина. За перебудовних часів Роман Олексійович був членом Української Гельсінської спілки, в Товаристві репресованих, в Русі, у Меморіалі, у Товаристві української мови та інших подібних організаціях. Це Людина з великої букви, людина - взірець для кожного українця. Таким людям, таким особистостям треба віддавати шану,щоб молоде підростаюче покоління надихалось його мужністю, його непохитністю та любов’ю до України.
Слава Україні! Героям слава!
Михайло Гачинський. м.Бурштин

Переглядів: 680 | Додав: REDAKTOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: