І знову осінь… І знову десятки людей приходять до міської ради з однією і тою ж проблемою: течуть дахи. І знову в котрий раз приходиться пояснювати : « Люди добрі, без Вашої участі (читайте співфінансування), дане питання вирішене не буде»!
Передбачаю бурхливу гнівну реакцію наших громадян, котрі до цього часу впевненні, що КП « Житловик» (чи міська рада, чи держава) повинні ремонтувати їхні будинки. Хочу ще раз пояснити всім: ні ЖЕКи, ані територіальні громади, ані тим більше держава – не мають жодного стосунку до Вашого майна.
Тепер постараюсь пояснити, чому.
Відповідно до ч 2 ст. 382 ЦКУ, співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності належать приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири. А також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир та власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Тобто, кожен багатоквартирний будинок є насправді такою собі величезною "комунальною квартирою", в якій окремі "кімнати" с "квартирами", а все інше, перераховане в зазначеній статті - є спільними "кухнею", "туалетом" та "коридорами". Згідно ст. 360 Цивільного Кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном. Те саме встановлюється і ст. 10 Закону України "Про приватизацію-державного житлового фонду": утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників: власники квартир, багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Абсолютна ж більшість українців щиро вважає, що їм належать лише їхні квартири, а все решта, що знаходиться за дверима цих квартир, належить невідомо кому. Може, ЖЕКу, а може - державі чи місцевій мерії.
Відповідно, люди мають смішні ілюзії щодо того, що хтось інший, якась "невідома сутність", яка є власником всіх тих частин будинку, які знаходяться поза межами їхніх квартир - зобов'язана дбати про весь будинок як цілісність, ремонтувати дахи та під'їзди, ганяти пацюків в підвалах, міняти труби, проводку та інші комунікації, тощо. А коли будинок розвалиться - ця "невідома сутність" роздасть людям натомість новесенькі квартири.
При цьому, переконати пересічного українця в тому, що ніхто нічого не ремонтуватиме (з 1998 року гроші з державного бюджету на капремонти не виділялися, і звісно ж, і надалі не виділятимуться), бо уявити, аби хтось навіщось ремонтував чуже приватне майно – практично неможливо. "ЖЕК/держава/місцева влада ЗОБОВ'ЯЗАНІ відремонтувати наш будинок" – як зазомбований, повторює свою улюблену мантру наш українець. На питання – а ЧОМУ хтось має ремонтувати ЧУЖЕ майно?! – слідує відповідь на кшталт "ми двадцять років платили ЖЕКу – куди поділися наші гроші?!»
Коли мова йде про ЖЕКи, які є фактично "магазинами" комунальних послуг, поточних та капітальних ремонтів – наші люди абсурдності такої ситуації вперто не помічають. По-перше, повторююсь, тому, що їм ніхто ніколи не казав, що будинки – це їхні приватна власність, до якої ані ЖЕКи, ані держава, ані місцева влада давно вже не мають ніякого стосунку. Наші люди бадьоро і без будь-якого примусу приватизовували квартири, купували, успадковували чи отримували в дар. При цьому лише одиниці з них замислювалися над тим, що стають ВЛАСНИКАМИ не просто квартири, а – частки цілісного майнового комплексу, насиченого різноманітними комунікаціями. І що підтримування всього цього в придатному до використання стані потребує певного ресурсу, причому навіть не стільки фінансового, скільки організаційного та інженерного. І що без інвестування цього ресурсу квартири перетворяться у бетонні пастки, в яких немає нічого, крім стін та (поки що) світла – ані води, ані тепла, ані каналізації, ринкова ціна яких дорівнює чи прямує до нуля.
Багато українців живуть роками без світла і тепла, в будинках, де комунікації вже непридатні до використання. Поки що це відбувається тільки у віддалених маргінальних районах, але дуже скоро вичерпається ресурс міцності, закладений ще в Радянському Союзі, і такі приклади, як у Макіївці, коли люди сиділи без опалення і взимку виливали фекалії прямо з балконів, стануть масовими. Ми повільно повертаємося до середньовіччя.
Так може пора нарешті усвідомити, що ВЛАСНІСТЬ ЗОБОВЯЗУЄ?
P.S. У зв’язку із тим, що у мене відсутня журналістська освіта, чесно признаюсь, що більшість тез списав у знаменитої правозахисниці, юриста Тетяни Монтян, яка вже не перший рік бореться з « несправедливостями» (м’яко кажучи) в сфері ЖК послуг. Проте мої думки на всі 100% співпадають з її статтями, а хто захоче ознайомитись з повними текстами пані Тетяни, може знайти їх тут:
Http://blogs.pravda.com.ua/authors/montyan/4f391a1049d32/
http://blogs.pravda.com.ua/authors/montyan/4f562abe2efd2/
Інформація до теми:
Перелік будинків в м.Бурштин, які потребують капітального ремонту покрівлі:
Вул. В.Стуса, 10
О.Басараб, 2, 5
С.Стрільців, 6, 20 (настелено 1 шар єврорубероїду)
Шухевича, 6, 12, 4
С.Бандери,77 а, 34 (з 1 по 119 кв. настелено в 1 шар, від 119 до 156 кв. не відремонтовано)
Енергетиків, 13
Калуська, 10
Міцкевича, 6 (1та 2 секції настелено в 1 шар, 3 секцію не відремонтовано)
Стефаника, 15, 17
Коновальця, 11 (остання секція)
Шиферні покрівлі:
Вул. Шухевича, 16
В.Стуса, 5, 15, 19
Коновальця, 9
Будівельників, 6, 11
Перелік Будинків, де виконано ремонт покрівлі з спів фінансуванням мешканців:
Вул. С.Стрільців, 6
Кв.24 -30 кв.м
Кв.27 – 32 -30 . кв.м
Кв.47 – 48 -70 кв.м
Калуська, 13, кв.45 -45 кв.м
С.Стрільців, 5
Кв.7 -15 кв.м
Кв.48 -30 кв.м
С.Стрільців, 11 кв.16 -15 кв.м
Міцкевича, 6
Кв.98 -30 кв.м
Кв 100 -80 кв.м
Калуська, 11 кв.44 -40 кв.м
Шухевича,6 кв. -70 кв.м
Володимир Гулик
|
