 Багата талантами земля галицька, що дала Україні чимало артистів. І наш Бурштин має чим похвалитися, бо саме тут, у місті енергетиків і зелених алей, ми шукаємо особистості, що носять в собі Божу іскру – талант. Без сумніву, кожен із нас має якісь особливі здібності, хтось уже відкрив їх, а хтось іще шукає. Але щоразу дивує і захоплює саме мистецтво співу, що, наче відгомін душі, здатне будити в людях найкращі почуття… Нині мова піде про юну співачку з сильним голосом і сильним характером – Анастасію Кузів.
Настуся народилася 10 лютого 2003 року в талановитій і побожній родині Василя та Галини Кузівих, любов до музики є їхньою родинною ознакою, бо співати тут люблять і батьки, і діти. Крім того, пан Василь керує муніципальним оркестром духових інструментів та викладає в музичній школі. Отож, ще з малечку Настя усвідомила своє величезне бажання співати, а батько зауважив її голос. Маленька артистка розповідає читачам «Бурштинського вісника»:
- Пригадую, як святий Миколай подарував мені перший мобільний телефон, там було багато пісень, які почала переспівувати, серед них – композиція Олександра Пономарьова «Я люблю тільки тебе». Співала сама для себе, просто так, вдома, тримаючи уявний мікрофон. Потім влаштовувала своїм домашнім маленькі імпровізовані концерти, моєю улюбленою піснею стала українська веснянка «Вербовая дощечка». Дуже мені подобається брати участь у шкільних концертах, але на великій сцені виступати не доводилось, а я дуже про це мріяла. Я навіть бачила цікаві кольорові сни, наче я стою на сцені, і мене слухає величезна публіка... Вранці розповідала мамі і дуже шкодувала, що сон не реальність. Тому коли почула про кастинг телешоу «Голос. Діти», відразу захотіла спробувати. Мама мене відговорювала, мовляв, якщо не пройдеш – засмутишся, але я сказала батькам, що піду до кінця, бо це моя велика мрія.
- Настусю, ти була готова до розчарування?..
- Як вам сказати… Не дуже. Я вважаю, що кожна людина має якийсь талант, хтось співає академічний вокал, хтось любить джазовий стиль… Я ж співаю альтом народні пісні, тому дуже хотіла, щоб і мій талант судді почули і оцінили.
- Хто є твоїм наставником?
- Зі мною займаються батьки. І мама, і тато заохочують та підтримують моє бажання співати, допомагають порадами і пошуком репертуару. В Івано-Франківську нема викладача вокалу по народному співу, тому наразі ми є в пошуках професійного педагога. А поки – обходимось своїми силами, мама допомагає розучувати пісню, але як саме її співати і де брати віддих, вирішую я сама, як мені зручно.
Ми разом вибираємо пісні з творчості Р.Кириченко, А.Приходько, вони близькі мені за тембром. Співаю акапельно, бо фонограм поки не маю. Це, звичайно, важко, але добре дисциплінує сам вокал. Ще я ходжу в музичну школу на заняття зі скрипки до Ольги Ярославівни Савки, вже чотири роки я вчуся грати на цьому інструменті, і мені це дуже подобається. Люблю скрипку за її мелодійність.
- Чим ти ще любиш займатися, окрім співу?
- Багато читаю. Улюблені автори – В.Нестайко, Л. Чарська, а також дуже люблю казки. Дозвілля проводжу з друзями, мама каже, що треба дружити з усіма, але коли на серці важко, завжди звертаюся за допомогою до Бога. Також стараюсь добре вчитися, ось у мене є грамоти за відмінне навчання.
- А як щодо музичних конкурсів?..
- Першу нагороду я здобула на «Прикарпатському зорепаді», там я посіла друге місце. То був мій перший пісенний фестиваль. Зараз готуємось виступати в палаці «Прометей» з ансамблем. Взагалі, люблю виступати експромтом, без підготовки. Був у мене такий випадок: в Галичі проводилась виставка художника Богдана Кузіва, там мене попросили заспівати. Це було несподівано, але я не розгубилась: зняла курточку і заспівала «Вербову дощечку». Дуже запам’яталось.
- Настусю, розкажи нашим читачам, як ти потрапила на телепроект «Голос. Діти».
- Я заповнила заяву і надіслала запис зі своїм співом. І от, коли ми з батьками приїхали до Івано-Франківська купувати шкільне приладдя, мені вручили конверт із запрошенням на шоу. Той червоний конверт був захований у рюкзаку, я так зраділа, навіть заплакала.
Потім у НВК, де я навчаюсь, надійшли вітання та диплом від телеканалу «1+1». Надія Ярославівна, директор, подарувала мені книгу «Довідник школяра», тепер ця книжка допомагає мені в навчанні. Київ дуже мені сподобався, ми побували в Софіївському Соборі, Михайлівській церкві, гуляли містом і навіть були в аквапарку. Сподобалось і саме шоу, воно добре підготовлене, я познайомилась із багатьма учасниками.
За умовами проекту, «сліпе» прослуховування надає можливість потрапити на співоче змагання, тобто зіркові тренери обирають підопічних лише по голосу, а якщо вони бажають з цим голосом працювати, то повертаються обличчям до сцени. Для суддів ми приготували пісню українську народну «Була собі Марієчка». Я дуже хотіла потрапити в команду Олега Скрипки! І моє бажання збулося: повернулися Скрипка і Тіна Кароль. Тіна Кароль сказала, що я жила і цвіла в пісні, а Скрипка запитав,чи знаю я, що таке зоряна хвороба. Я відповіла, що це коли горло болить у співака. А Олег сказав: «Головне – не зазнаватися.» Це була перша порада від мого зіркового тренера. Загалом, на проекті було дуже цікаво, у мене багато вражень: приязна Катя Осадча, Доманський, хоч і смішний, але завжди підбадьорює, і сам Костянтин Меладзе – дуже добра і щира людина. Він завжди з нами спілкувався, розпитувався, чи підходить тональність, давав поради… Я буду старатися добре співати на цьому проекті.
- Для чого ж ти співаєш, Настю?..
- Хочу донести до людей щастя і добро, подарувати слухачам приємні емоції і хороший настрій.
- Що ж, залишається лише побажати тобі триматися вибраного курсу і впевнено йти до співочого Олімпу. Перемагай, Настусю!
Тетяна Зарецька
|
