Бурштин дбайливо викохує таланти: тут зростають особистості, які прославили не лише своє місто, а й всю Україну. Сьогоднішня розповідь саме про таку зірочку на пісенному небосхилі, яка своїм глибоким і проникливим альтом чарує слухачів і підкорює суддів на пісенних конкурсах. Гордість нашого міста - Аліна Чабан.
 Любов до пісні прищепила дівчині її співоча душа, а ще мама, яка першою помітила в донечці музичний хист. Творча стежинка Аліни почалася тоді, коли дівчинка переступила шкільний поріг: перші літери і перші пісні, а також великий порив до музики. Юний талант бере під своє крило Ігор Іванців, член Національної ліги композиторів і керівник вокальної студії естрадних виконавців при Палаці культури «Прометей». Тут займаються як юні, так і дорослі бурштинці, маестро опікується кожним своїм вихованцем. Серед них – Аліна Чабан, талант якої розквітає з кожним роком, дівчина поступово піднімається сходами вверх, своїм чарівним голосом і артистизмом завойовуючи серця чималої української аудиторії. Її перемоги оцінюються оплесками, квітами, грамотами і дипломами, путівками в «Артек». Вона є лауреатом багатьох всеукраїнських конкурсів і фестивалів, таких як «Кришталеві грона», «Молода Галичина», «Музична парасолька», «Чорноморські ігри», «Різдвяні дзвіночки» тощо.
Своє перше гран-прі Аліна здобула цього року на фестивалі «Золотий тік», що відбувся 23-24 серпня в м. Галич у рамках святкування Дня незалежності України. Культурно-мистецький всеукраїнський фестиваль «Золотий тік» мав на меті виявити обдаровану співочу молодь, приємно, що саме бурштинка здобула його основну нагороду. У доробку Аліни більше десятка пісень, музику до яких написав Ігор Михайлович Іванців, тому творчий злет співачки є наслідком наполегливої праці вихованки і учителя.
Сьогодні Аліна свій пригадує перший день в вокальній студії:
- Маленькою дівчинкою до студії мене привела бабуся, Катерина Миколаївна, бо мама тоді була зайнята сестричкою. Я зайшла в дуже велике приміщення, принаймі так мені тоді здавалось. Ігор Михайлович сів за фортепіано і почав награвати мені ноти, а я повинна була чисто їх відтворити. Я заспівала «Колискову», і мене прийняли до вокальної студії. Заняття відбувалися раз на тиждень, я завжди з нетерпінням на них чекала. Намагалась скрізь встигати і все поєднувати, бо, крім вокалу, вчилася ще в музичній школі, грала на скрипці і фортепіано, а також відвідувала заняття з англійської мови. Іноді було важко, але пісня надихала працювати над собою. Ігор Михайлович – досить вимогливий викладач, хоче, щоб його учні мали успіх і досягли якихось певних висот. Коли ми розучуємо нову пісню, вимагає максимум зосередженості, у мене має вийти так само гарно, як і в нього самого, або й краще.
З 8-ми років я вже почала їздити на пісенні змагання, моїм першим конкурсом був «Захід 21 століття», там я заспівала колискову «Баю-бай». На конкурс зазвичай готується дві пісні, одна лірична і одна швидка. На конкурси я їздила дуже часто, практично скрізь займала призові місця.
-Що тобі найбільше запам’яталося?
- Ой, дорогих серцю спогадів дуже багато. Розкажу вам про поїздку до Києва. Після конкурсу «Молода Галичина» в 2008 році мене запросили на зустріч з Президентом Віктором Ющенком. Подзвонили ввечері, сказали: терміново пакуйте валізи, ми мамою вирушили вранці до столиці. Там були талановиті діти з цілої України, ми всі були одягнені в білий одяг і приймали участь у святкуванні свята Миколая. Дійство відбувалось в Народному Домі, а після розважальної програми мені подарували енциклопедію «Про все на світі», солодощі, іменну ручку.
А буквально нещодавно я повернулась з «Артеку», звідти також привезла море вражень, позитивних емоцій і багато нових знайомств. Там я і співала, і відпочивала. Розваг було багато, я була однією з солісток дійства «Артек співає», а також заспівала сольно в проекті «Зірки серед нас».
- Хто тебе надихає і підтримує?
- В першу чергу мої рідні: мама допомагає з сценічними костюмами, бабуся хвилюється за мене на концертах, сестричка «тримає кулачки». У мене багато друзів, це і однокласники, і товариші по вокальній студії. У нас нема духу конкуренції, ми як одна сім’я, тому на їхню підтримку я також можу розраховувати. І певна річ, Ігор Михайлович, мій наставник, який завжди і підтримує, і підбадьорює, і розрадить, якщо треба. Йому якраз при нагоді я хочу подякувати за ту клопітку працю і за часточку душі, яку він у мене вклав. А ще – за пісні, бо моє багатство це мій репертуар.
- Алінко, як ти бачиш своє майбутнє?
- Сподіваюся, воно буде пов’язане з музикою. Мені подобається співати, хоча я щоразу хвилююся перед виходом на сцену. Я шукала себе в різних пісенних жанрах, але найкомфортніше мені в ліриці. Улюблений репертуар – саме лірична естрадна пісня. Пробую співати пісні з репертуару Селін Діон, вона близька мені по тембру голосу і манері виконання. Часто люблю співати наодинці, коли ніхто не чує, співаю перед дзеркалом, коли репетирую. Одним словом, працюю на собою і відточую вміння. Залюбки співаю на шкільних ранках чи на корпоративах, беру участь у всіх концертах, на які мене запрошують. Плани на найближче майбутнє – заспівати на заході «Прикарпатський зорепад», який вже стартував і триватиме до листопада.
Тетяна Зарецька
|
