26 квітня  минає 125 років від дня народження видатного українського поета  Миколи Зерова. Готуючись до цієї знаменної дати , вчителі української мови  і літератури, учні 5-11 класів Бурштинської ЗОШ I - III ступенів №2 провели виховні години, конкурс виразного читання віршів поета,виготовили стінгазету.
Вивчати життєвий творчий шлях справжніх патріотів. України – це ще одна мета у вихованні підростаючого покоління. Тому у нашому навчальному закладі не могли не згадати про Миколу Костьовича Зерова – гордість нашої літератури, батька українського неокласицизму.
Він володів багатим арсеналом: ґрунтовні знання з історії,аналіз і розуміння літературних явищ, критичний розум, феноменальна пам’ять, широченна ерудиція в античній, західноєвропейській, українській і російській літературах, вільне володіння майже двадцятьма стародавніми й новими мовами, ораторський талант.
Творча спадщина митця багатогранна і значна. Це вірші, поетичні переклади, наукові та літературно-критичні статті, антології. Найкращі його праці – «Антологія римської поезії», збірки «Сонети і елегії», «Камена». У них автор порушує питання ролі й місця поета в суспільному житті.
Письменник і політик Микола Костьович Зеров закликав до продовження традицій класичної літератури, вважав українську словесність невід’ємною складовою європейської культури. Саме так думали і його друзі-неокласики: М.Драй-Хмара, М.Рильський, П.Филипович, О.Бургардт.
Дбаючи про майбутнє українського письменства, М.Зеров закликав звертатись до джерел,вивчати досвід минулих поколінь, традиції рідної культури, здійснювати нові пошуки в письменстві. Саме за це його звинувачували у відходженні від радянської дійсності. Звідси – підозра, неприязнь і репресії. Майже десять років митець жив зневажений і зацькований владою. 1935 рік у його житті був згубним. Безжальна тоталітарна машина не залишала йому шансів на життя. 3 листопада 1937 року разом з іншими політв’язнями був розстріляний в урочищі Сандармох (Карелія). М.Зеров трагічно загинув, бо жив у часи, коли такі особистості вважалися небезпечними для суспільства.
В часи сваволі дикої, пітьми і зла,
 Коли засліплені безглуздий культ кували,
В неволі дальній, де німа холодна мла,
Микола Зерова не стало.
                                                              (Олена Теліга)
  Але він повернувся до нас. Його творчість є великою офірою рідному народові,Україні, якій він присвятив усе своє коротке життя.
Галина Белицька, учитель української мови і літератури