Хто фінансує «Свободу»? Кого більше любить лідер українських націоналістів? З ким буде об’єднуватися «Свобода» на майбутніх парламентських виборах? Як діяти після виборів? Ці та інші запитання ставили мешканці Бурштина у неділю, 11 березня, голові Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олегу Тягнибоку на зустрічі, яка відбулася у Палаці культури «Прометей».
-Я щойно повернувся з Великої України. Вчора мав приємні розмови з мешканцями Світловодська, Знам’янки, Олександрії. Перед тим побував у Дніпропетровській, Донецькій, Полтавській областях, на Вінниччині. Тому маю певне уявлення про настрої українців щодо теперішньої політичної ситуації в нашій державі.
2012 рік для України є надзвичайно важливим, адже це рік парламентських виборів. Майбутні вибори – не просто чергові вибори до Верховної Ради. Це вибори, які будуть визначати подальший курс розвитку України як у внутрішньому, так і зовнішньому житті. Чи будемо ми, українці, крокувати у майбутнє як незалежна потужна сильна держава, де пануватиме закон, народовладдя, національна та соціальна справедливість, чи будемо скочуватися до Євроазійського простору, де нас «засмокче», як у «старі добрі часи», Москва у свої тенета. Адже зараз влада належить «донецькому клану», який узурпував усю виконавчу, законодавчу, судову гілки влади. І справжніми осередками активного спротиву цій владі залишилися три області – Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська. На нас зараз з вірою та надією дивиться вся Україна.
-Кого більше любите: гуцулів чи шахтарів? (запитання із записки)
-Відповідь може бути, як у тому анекдоті: «Летіли два крокодили, один зелений, другий – на південь. Скільки коштує кілограм цвяхів, коли козир бубна?»(Сміх у залі.) Я суті запитання не зрозумів. Може воно поставлене з таким натяком? Якщо ви говорите про шахтарів, то про яких: донецьких чи наших – червоноградських?
-Коли мова йде про «Свободу», часто можна почути: та, ти, що не знаєш, що їх фінансує Фірташ, Партія регіонів. Що можете сказати з цього приводу?(запитання із записки)
- Це стара байка, один з тих міфів, тієї маси брехні, яку поширюють проти ВО «Свобода» з метою скомпроментувати нашу організацію в очах її прихильників. «Свобода» реагувала на такі закиди навіть спеціальним випуском нашої партійної газети, де у напівжартівливій формі виклали «версії» щодо джерел начебто фінансування нашої організації, які поширюються в Інтернеті. Знаєте, в Інтернеті багато чого пишуть. Ми там знайшли аж 56 версій щодо фінансування «Свободи». І ця, що ви оприлюднили, одна з 56 подібних. Насправді, таку брехню поширюють наші політичні опоненти. Щодо таких окремих «опонентів», які друкують подібні «версії» у ЗМІ, ми подаємо до суду. Місяць тому нам вдалося виграти позов у суді, причому як у місцевому, так і апеляційному. Це позов до лідера комуністів Петра Симоненка, який оббрехав «Свободу» ще під час виборів до Тернопільської обласної ради, звинувативши її у тому, що нас фінансують олігархи. І лише в грудні минулого року ми виграли суд. Уявляєте, майже три роки тривав судовий процес. Проте, найцікавіше, інше. Коли Симоненко і Вітренко оббріхували нас, багато засобів масової інформації писали про це. А тепер, коли ми приносимо рішення суду і кажемо: тепер спростуйте брехню, яку ви поширювали, нам відповідають: немає питань – надрукуємо, але платіть за це гроші. Отакої! Оббрехали – безкоштовно. А щоб виправдати, надрукувавши рішення суду, - плати гроші.
Хочу сказати, що суд ухвалив дуже цікаве рішення: Петро Симоненко має вибачитися перед «Свободою» на першій шпальті газети «Комуніст». То ж ми наразі очікуємо. Зачекаємо ще трохи, а потім будемо підключати виконавчу службу, яка зобов’язана заставити відповідача виконувати рішення суду.
-Як піде «Свобода» на вибори: окремо чи у блоці з іншими політичними партіями? (запитання із залу)
-Товариство, а можна у вас запитати? Як , на вашу думку, з точки зору галичан, патріотів, людей, які вболівають за майбутнє України, мала би поступити «Свобода» у теперішніх політичних реаліях, коли існує небезпека, загроза втрати Україною своєї незалежності? Мене тішить, що українці стали набагато політично грамотнішими. Сьогодні українці сприймають політику не емоціями, а розумом. ВО «Свобода» - ідеологічна партія. Найважніше, що є у нас – наш світогляд. Ми є українськими націоналістами. Ми не приймаємо в партію кон’юктурників, не хочемо, аби в нашій партії були люди, які приходять лише заради кар’єри.
У серпні минулого року після арешту Тимошенко, яку «Свобода», до речі, критикувала дуже жорстко, ми задали собі риторичне запитання: а чи має моральне право Янукович судити Тимошенко за газові угоди з Путіним, якщо він такі самі угоди підписав з Медведєвим у Харкові? Якщо посадили Тимошенко, то мають посадити і Януковича. Це логічно, адже закон має бути рівним для усіх. Чому одних судять, а інших не судять? Яке вони мають право застосовувати силу закону вибірково? І відповідь була однозначною: всі репресії проти своїх політичних опонентів влада чинить задля реалізації своїх політичних амбіцій, намагання посіяти страх як в ряди опозиції, так і серед своїх прихильників. Тих прихильників, кого Янукович має намір також зліпити до купи.
Також ми розуміли, що окрім Тимошенко, є значно більше політичних в’язнів в Україні. Можу сказати, що близько трьохсот членів ВО «Свобода» за останній рік перейшли через прокуратури, через відділення міліції та служби безпеки. Саме тому «Свобода» увійшла в Комітет опору диктатурі.
У серпні місяці минулого року ми сіли за стіл перемовин, подивились один одному у вічі і сказали дуже важливі речі: ми є різні ідеологічно («Батьківщина» сповідує солідаризм або, іншими словами, соціал-демократію, «Фронт змін» - типова ліберальна партія, «Свобода» - партія націоналістична), але нас об’єднує спільне бажання побороти режим Януковича на даному етапі, а також побудувати цивілізовану демократичну державу у майбутньому.
Однак, мало об’єднатися навколо того, аби побороти режим Януковича. Ми вже це у нашій новітній історії проходили. Пригадуєте? Всі об’єдналися, щоб побороти Кучму. Дуже правильно зробили. І що? Побороли Кучму, а що далі? А далі треба було Україну будувати. А з’ясувалося, що як побороти Кучму - домовились, а як Україну будувати – не домовились. І вийшло: Кучми немає, а в парламент (репліка із залу: «А кучмізм залишився!»)…а кучмізм залишився. Правильно. Супер! Дякую за підказку. Дозвольте мені використовувати цей вислів у майбутньому. Кучму побороли, а кучмізм залишився.
Отже, логічний висновок: коли ми сьогодні сідаємо за стіл перемовин з тими політичними силами, які я назвав, а також з тими, хто входить у Комітет опору диктатурі, їх всього десять, чи можемо тільки говорити про те, що маємо лише побороти режим Януковича? Ні! Я думаю, що те, що трапилося 2007 року, змушує нас розмовляти по-іншому. «Свобода» не хоче, знаєте, «бавитися у такі забавки», які призведуть до чергового розчарування українців і можуть призвести до знищення української державності. І тому ми дуже чітко ставимо питання: це дуже добре, що ми з вами говоримо про те, як спільно побороти режим Януковича, тобто прийти в парламент у жовтні цього року, здобувши більшість. Але ми повинні дати громаді, часом розчарованій громаді, відповідь на інше запитання: що потім будемо з цією перемогою робити.
Оце є, напевно, чи не найголовніше. Отже, перед тим, як об’єднатися, скажу по-іншому, скоординувати свої дії в боротьбі з режимом Януковича, маємо «винести на гору» шляхи порятунку України, тобто перелік законопроектів, які гарантуємо, у випадку перемоги на парламентських виборах, проголосувати першочергово у Верховній Раді України.
На думку «Свободи», мають існувати два пакети законопроектів. Перший пакет: це закони, які допоможуть побороти наслідки негативного панування режиму Януковича, тобто це першочергові закони. Насамперед, це закон про імпічмент Президента, бо ніхто нам не сказав, що маємо терпіти до 2015 року, а механізму імпічмента немає. Друге, це має бути постанова Верховної Ради про відставку уряду Азарова-Тігібка-Табачника і відповідно призначення нового уряду. Третє - закон про стратегічні підприємства. «Свобода» категорично вважає, що не можна в Україні дозволяти приватизацію стратегічних підприємств. Приватизовані мають бути повернуті у державну власність. Четверте, заборона продажу земель сільськогосподарського призначення. Ми мусимо негайно поміняти Податковий кодекс, бо цього разу парламент ухвалив його виключно в інтересах крупного капіталу. Невідкладно прийняти закон про захист української мови, адже нині живемо за законом про мови в Українській РСР.
Другий пакет документів. Це мають бути закони, спрямовані на розбудову Української держави. Тобто реформи системи влади у країні, судово-правоохоронної системи, сільськогосподарської галузі, освіти, охорони здоров’я. Обов’язково необхідно нарешті прийняти закон про люстрацію.
Отже, в межах нинішньої опозиції маємо створити оцю політичну платформу, озвучити її, а вже тоді шукати форми та методи, як перемагати на виборах.
-Яку тактику боротьби обере «Свобода» на майбутні вибори?(запитання із залу)
- Ми маємо виборчий закон «50 на 50», тобто мажоритарно-пропорційна система обрання депутатів. Закон препаскудний. Гірший закон придумати було складно. Цей закон ідеальний для Партії регіонів. Ми вже обирали за таким законом, коли Президентом був Леонід Кучма. Пригадуєте 2002 рік, коли перемогу за партійними списками отримав Ющенко та «Наша Україна». Причому, це була блискуча перемога. Партія влади, яка тоді називалася «За єдину Україну» («За єду»), з тріском програла, а головою Верховної Ради було обрано Литвина. Чому? Тому, що маючи невелику кількість депутатів за партійними списками, вони перекупили, перетягнули до себе так званих мажоритарних депутатів. Тому, вже сьогодні, я вас всіх застерігаю – будьте надуважними щодо мажоритарних кандидатів, особливо тих, які йдуть на вибори як «незалежні» кандидати, або кандидати від тих партій, які завідомо не зможуть подолати 5-ти відсотковий бар’єр. Партія регіонів уже публічно заявила, що за партійними списками вони здобудуть 100 мандатів, а 200 отримають за мажоритарними округами.
Зрозуміло, якщо людина буде йти під брендом Партії регіонів, шансів перемогти жодних. Тому вони придумали цікаву схему. Партія регіонів висуває своїх, які завідомо не пройдуть, а реальну ставку роблять на «незалежних» кандидатів. Ці кандидати зараз є такими собі благодійниками. Вони їздять по селах, містечках, роздаровують гречку, цукор, цукерки, в школу – комп’ютер, в дитячий садок – телевізор. В даний час користуються підтримкою місцевої влади, яка контролюється регіоналами. Але, ставши депутатами, вони моментально попадуть в обійми Партії регіонів і будуть голосувати у Верховній Раді так, як скажуть регіонали.
Тепер, що стосується виборів за партійними списками. Сьогодні ми обговорюємо два варіанти. Перший, єдиний список, тобто всі кандидати від опозиції йдуть на вибори за одним списком. Другий, опозиція на вибори йде двома, трьома, навіть чотирма колонами. «Свобода» є прихильником того, аби було кілька колон. Чому? Пояснюю. Візьмімо, наприклад, дані останнього соціологічного опитування. Якщо йдуть разом в одній колоні «Батьківщина», «Фронт змін» та «Свобода», то сумарно ця колона набирає 30 відсотків голосів виборців по всій Україні. Якщо йде окремо «Батьківщина», окремо «Фронт змін», окремо «Свобода», то сумарний результат буде становити не 30, а 35 відсотків. Чому? У політиці не завжди сума партій дає суму голосів. Є виборець «Свободи», який залізно, при будь-яких розкладах голосує за «Свободу». Але частині виборців-«свободівців» може хтось не сподобатись, наприклад, з «Фронту змін» чи «Батьківщини». І от тоді виборець-«свободівець» у випадку єдиного списку може просто не прийти на вибори. Якби «Свобода» йшла одна, він би прийшов і проголосував, долучивши свій голос до загальної скарбнички опозиції. Аналогічно ми маємо такого ж виборця і «Батьківщини», і «Фронту змін».
Що стосується мажоритарних округів. Ми за те, щоб поділити округи між усіма партіями, що входять до Комітету опору диктатурі. Ми за те, щоб був єдиний список із 225 кандидатів, кожного з яких на даному виборчому окрузі підтримували би усі опозиційні сили. На першому етапі маємо поділити округи по всій Українй. На другому, в кожній області. Тоді, наприклад, «Свобода» буде знати, що в Івано-Франківській області має стільки-то округів. Тоді голови обласних організацій політичних партій визначать, які конкретно будуть ці округи.
-Що треба зробити, аби одна опозиційна партія не обливала брудом іншу опозиційну партію, як це часто трапляється? (запитання із залу)
-Будьте спокійні. Ми такий договір підписали 22 січня у День Соборності у Києві. У цьому договорі щодо координації наших дій під час виборів в межах Комітету опору диктатурі є угода про взаємонепоборювання. Тому уже сьогодні закликаю вас толерантно ставитися до наших союзників.
-Коли нарешті у парламенті зникнуть «піаністи»? (запитання із залу)
-Щодо персонального голосування у парламенті. В проекті Регламенту роботи Верховної Ради, який «Свобода» буде пропонувати новому складу і наполягати на його прийнятті, є пункт про персональне голосування депутатів. Суть його полягає в тому: персональне голосування не картками, а за відбитками пальців. Сучасна техніка настільки пішла вперед, що це є не так дорого і цілком реально.
І, нарешті, що хочу сказати наостанок. Партія регіонів розпочала надзвичайно активну роботу з розвалу Комітету опору диктатурі. Отже, на сьогоднішній день ми ведемо активні консультації зі своїми партнерами щодо того, який формат доцільніший: чи йти єдиною колоною, чи йти окремими колонами. І якщо КОД розвалиться, хоча «Свобода» буде триматися за його єдність «останніми пазурами», нам нічого не залишиться, як йти на вибори самостійно. На сьогодні ми маємо такі можливості. Соціологія показує, що «Свобода» легко долає 5-ти відсотковий бар’єр. Але ми відпо-відально усвідомлюємо, що нам треба увійти у парламент не просто як опозиція, а як більшість. І це ми можемо здійснити тільки разом з нашими теперішніми партнерами.
Розмову записав та впорядкував Андрій Міліченко
|
