На сьогоднішній день в Європі великої популярності набувають велосипеди в якості основного засобу пересування. Передові країни світу давно зуміли переосмислити економічні моделі, вибравши екологічну – «зелену» стратегію для своїх громадян. Так, високо розвинута велокультура у США, Данії, Нідерландах, Німеччині чи Японії. Активніше велосипедне життя у тій же Польщі. Цьому сприяє, в першу чергу, продумана інфраструктура міст, де обладнані спеціальні доріжки, велопаркування тощо. Тож велосипедисти різного віку, статі, ба навіть соціального статусу – явище звичне. Навіть професійний велоспорт закордоном викликає величезне зацікавлення в пересічних громадян, вони слідкують за гонками і велопробігами. Україні до такого розуміння і сприйняття велотранспорту ще дуже далеко. Втім, за останні декілька років ситуація змінюється на краще, бо організовуються чемпіонати на всеукраїнському рівні, велофестивалі. А жителі міст дедалі частіше для пересувань на невеликі відстані обирають «залізного коня», що не кажіть, а таки економія часу, нервів і грошей, і для здоров’я корисно.
Приємно знати, що до розвитку національної велокультури долучилися і наші земляки. Так, з метою популяризації велосипедного руху у Бурштині у червні 2009 року був створений велосипедний клуб «Boston Bike». Сьогодні «Бурштинський вісник» має нагоду поспілкуватись з співзасновником клубу Іваном Зарівним.
- Пане Іване, розкажіть, будь-ласка, читачам нашої газети, коли ви вперше осідлали «залізного коня»?
- Доброго дня. Моє захоплення велосипедом почалося ще з дитинства, десь в 7-8 років осідлав «зайчика»,ну а вже потім, як підріс, пішла вітчизняна «Україна», а пізніше, не пам’ятаю в якому році, вже купив собі першого китайського ровера!
- Розкажіть читачам «Бурштинського вісника» історію створення велосипедного клубу "Boston Bike".
- Ну як вам сказати... Створював я його не сам, а спільними зусиллями з друзями... Тобто каталися ми собі десь кудись поодинці і вирішили створити свій клуб велосипедний, оскільки вже спілкувалися раніше з друзями з івано-франківського клубу «Velo–Stalker». Зустрілись, обговорили і створили неофіційний клуб "Boston Bike». Це сталося у червні 2009 року. Разом стало веселіше та приємніше проводити свій вільний час, тобто Клуб створений з метою проводити дозвілля в колективі людей, які люблять подорожувати на велосипедах.
- Чому саме велосипед?..
- Тому що велосипед дає свободу поїхати туди куди не зайдеш пішки чи не заїдеш машиною просто так, велосипед також підтримує фізичну форму, в тому числі серцево-судинну систему та органи дихання, надає мобільності. Також він не вимагає заправки паливом, є екологічним транспортом. І проблем з пробками немає, ровер легко перевозиться чи переноситься... Тому люди, які їздять на велосипеді, менше хворіють і завжди в тонусі! Особисто для мене велосипед - не просто хобі, це стиль життя.
- Скільки учасників на сьогодні налічує ваш клуб?
- Наш клуб на сьогодні налічує близько 20 учасників, та активних приблизно 10!
- Як потрапити в групу? Якими фізичними даними треба володіти?
- Потрапити в групу досить легко, варто просто зв'язатись зі мною або з хлопцями з "Boston Bike" по телефону, чи написати у відповідній групі в соціальних мережах. У нас, до речі, є свій сайт, на якому можна почерпнути для себе масу корисної інформації. Щодо фізичної форми, то варто покататися з нами спочатку наприклад по місту, або на недалекі відстані, щоб ми могли оцінити ваші сили та прагнення до катання.
- Скільки коштує необхідна екіпіровка, чи великі матеріальні затрати велосипедиста?
- Це питання неоднозначне, бо дуже різні ціни, вони коливаються від мінімальних до дуже високих. Тобто у кожного особисте ставлення до грошового питання…
- Якими досягненнями може похизуватися "Boston Bike" сьогодні?
- Ну звичайно похвалитися є чим, бо ми часто проводимо велопробіги у Бурштині, наприклад до якихось свят чи всеукраїнського велодня, котрий проходить у травні щороку, проводимо змагання для дітей, а також різні велоквести... Також слід відмітити окремих людей, таких як Руслан Гой, Данилків Андрій, Зорій Володимир, Ципцер Василь, Степан Гой, які часто беруть участь у різних велопробігах та змаганнях у області і не тільки... От минулого року я приймав участь у міжнародному веломарафоні Карпатами під егідою французького та львівського велоклубів, відстань була 400 км, яку треба було подолати і вкластися при цьому в 27 годин. І ми це зробили! У червні цього ж року я був учасником міжнародного марафону у Польщу та Словаччину. Самі бачите, непогані результати, але ж і планів попереду ще дуже багато!
- Іване, як Ви бачите організацію вело руху в нашому місті?.. Адже зараз велосипедист майже безправний: нема спеціальних доріжок, по тротуарі їздити заборонено, а по дорозі – незручно і навіть небезпечно?
- Складне питання. Це дуже у нас все тяжко, бо не той менталітет у людей... Мав можливість трохи покататися Європою, тому можу сказати: нам є чому вчитися і до чого рости… Навіть поки що немає з чим порівнювати! Звичайно, щодо прав велосипедиста, то в нього ж такі права, як і у водія автомобіля, просто водії автомобілів інколи зовсім не розуміють цього, тим більше, коли він їде на крутому джипі. Ну куди там велосипедисту... І вже коли стається ДТП, то також завжди важко доказати, що ти був правий... Тому дійсно небезпечно у таких ситуаціях, раджу всім: на проїзній частині варто їздити у захисному шоломі. Надіємося, у найближчому майбутньому буде краще.
- Як, на Вашу думку, залучити більше людей до велоспорту, адже велосипед сьогодні – європейська практика. Тож чи захочуть бурштинці пересісти з автівки на ровери?
- Я думаю, варто проводити більше якихось велозаходів, більше залучати своїх друзів та знайомих, набиратися досвіду у Європи (в мене склалося таке враження, що там вікових обмежень немає, катаються всі) було б також непогано, якби до цього більше долучалася Міська рада чи влада, але звичайно з власної ініціативи, а не з політичної чи тому подібне, можливо якби було ще якесь додаткове фінансування, було б простіше...
Хочу додати, що всі ми люди різні, зі своїми поглядами на життя, інтересами, бажаннями, та об'єднує нас одна риса — любов до активного відпочинку на велосипеді.
Кожен прийшов до цього по-різному. Хтось з дитинства крутив педалі, а хтось тільки недавно проміняв диван і телевізор на чудові краєвиди нашої мальовничої природи. Відзначу, що останніх все більше, так як велотуризм в Україні набуває все більших розмахів й приваблює зростаючу кількість людей.
Цікаві поїздки, нові знайомства, багато позитивних емоцій та вражень - ось те, для чого ми існуємо.
Т.З.
|
