А тим часом, поки монтувався перший енергоблок, росло і ширилося робітниче містечко. Вулицею Енергетиків гостинно прийняли своїх мешканців ще три 32-ох квартирні будинки. Прискореними темпами йшло будівництво дитячого садка №2, нової школи та комплексу їдальня-кафе(сьогодні це ресторан «Електрон»). Цією ж вулицею домобудівний завод змонтував експериментальний триповерховий панельний будинок. Це була перша ластівка. Вулицею Жовтнева(тепер Січових Стрільців) розпочали споруджувати уже чотириповерхові та п’ятиповерхові будівлі. А на вулиці Леніна(тепер Петлюри) та Галана(Грушевського) було збудовано комплекс котеджів(«фінських» будиночків) для керівництва будівельного управління та дирекції Бурштинської ДРЕС.
У цей же час відбулася ще одна важлива подія. З однієї сторони вона носила виключно ідеологічний характер. Але вийшло так, що у цьому випадку ідеологічне навантаження в підсумку принесло цілком протилежний результат. Справа у тому, що у кінці жовтня 1964 року Івано-Франківський обком комсомолу звернувся до ЦК ЛКСМУ(Ленінська Комуністична Спілка Молоді України) з проханням, аби будівництво Бурштинської ДРЕС було оголошено Республіканською комсомольською ударною будовою. У березні 1965 року це клопотання було задоволено. За рік, у лютому 1966 року, Бурштинська ДРЕС стала уже Всесоюзною комсомольською ударною будовою. А на ударну «комсомолку» легко було потрапити саме тим, кому в’їзд у Західну Україну за політичними мотивами був досить проблематичним – колишнім політв’язням та репресованим. Невдовзі вийшло так, що у Бурштині зустрілися ті, хто десять і більше років перед тим разом відбували покарання у таборах Норильська чи були сусідами на поселенні у Казахстані.
Із наближенням пуску першого енергоблоку усе нагальніше поставало питання організації виробничої структури ДРЕС та наповнення її висококласними спеціалістами – експлуатаційниками, ремонтниками, обслуговуючим персоналом. На початку 1965 року утворено дирекцію Бурштинської ДРЕС, яку очолив Г.Кіор. Першочерговим завданням дирекції ДРЕС стало формування колективу електростанції, якому належало забезпечити життєдіяльність того, що створювали будівельники та монтажники. Іншими словами, експлуатація та обслуговування електроенергетичного обладнання з єдиною метою – виробництво електроенергії.
У цей час формується виробнича структура ДРЕС, що включала у себе паливо-транспортний, котло-турбінний, електричний, хімічний, гідравлічний, ремонтний, теплової автоматики та вимірювань, ремонтно-будівельний цехи.
З початком 1965 року напруга на будівництві ДРЕС зростає з кожним днем. Люди працюють на межі можливого і наполегливість вінчається нечуваним досі успіхом – бурштинські енергобудівники встановлюють рекорд: вперше в Радянському Союзі від початку робіт до введення в експлуатацію енергоблоку потужністю 200 тис. кВт проходить лише 29 місяців. Телеграфічні дроти доносять до столиці України звістку із Бурштина:
«З радістю повідомляємо, що будівельники, монтажники та експлуатаційники Бурштинської ДРЕС після проведення пуско-налагоджувальних робіт і комплексного випробування 28 квітня ц.р. достроково здали в експлуатацію перший енергоблок – 200 тис.квт.
Струм введено в енергосистему «Мир».
Внаслідок здійснення будівництва електростанції по універсальному проекту з використанням сучасної обчислювальної техніки і кібернетики, комплексної механізації будівельно-монтажних процесів, широкого застосування збірного залізобетону та інших засобів передової техніки і прогресивних методів на будівництві ДРЕС за короткий час виконано: понад 7,5 млн.кубометрів земляних робіт, вкладено 60,3 тис. кубометрів бетону, змонтовано 65,4 тис. кубометрів збірного залізобетону та понад 16 тис. тонн технічного обладнання, металоконструкцій, трубопроводів, укладено близько 250 км кабеля.
На будівництві, монтажі і наладці обладнання самовіддано працювали робітники і інженери, техніки, комуністи і комсомольці – весь колектив. Кращих показників домоглися машиністи-екскаваторники тт. Полєтайкін В.С., Сидорук І.В., комплексна бригада, очолювана Калиним В.О., монтажники Цехмістренко О.О., Запольський Л.І., Боярченко Г.І., наладчик Левін Є.М., начальник зміни Корнєв А.Г. і багато інших ентузіастів.
Значний вклад у спорудження першого блока Бурштинської ДРЕС внесли колективи заводів енергомашинобудування та електротехнічної промисловості, будівельної індустрії.
Будівельники, монтажники, експлуатаційники, всі учасники спорудження Бурштинської ДРЕС запевняють ЦК КП України і Раду Міністрів УРСР, що вони забезпечать введення другого енергоблоку до 48-ої річниці Великого Жовтня і докладуть всіх зусиль для того, щоб достроково ввести в промислову експлуатацію на повну проектну потужність енергетичного велетня Прикарпаття, віддадуть усі сили, знання та досвід на благо нашої великої Батьківщини, в ім’я торжества комунізму».
Введення в дію першого енергоблоку Бурштинської ДРЕС було вагомою перемогою майже семитисячного багатонаціонального колективу. Наші люди доказали усім, а насамперед самим собі, що вони здатні вирішувати складні високотехнологічні завдання на найвищому рівні у найстисліші терміни. Образ західного українця, як відсталого у галузі промислового виробництва, було подолано. Відтак у цьому відношенні галичанин зарекомендував себе з найкращої сторони.
Андрій Міліченко
|
