Птахи складають гімн весні,
Всміхаються до сонця квіти,
А пам’ять лине в моторошні дні…
26 квітня 1986 року… Чорнобиль… Спалахнула „Зірка Полин”. В пам’яті українського народу – це день чорнобильського лиха, це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, тому забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.
28 квітня в актовій залі Бурштинської гімназії працівниками масової бібліотеки та гімназистами була проведена година пам’яті «29-й Чорнобильський квітень». Розпочали захід Віталій Гречух та Марія Бойко інсценівкою вірша Бурім В. «Чорнобиль-трава».
Ведучі: Максим`юк Богдана та Медвідь Роман і читці: Мельник Софія, Глазкова Віта, Гаврилюк Анастасія, Ковальчик Руслана, Гордійчук Анна, Чава Владислав не просто розповіли присутнім про ті трагічні події, а передали біль і сум нашої післячорнобильської України.
Марія Михайлівна Куйбіда наголосила, що Чорнобильська трагедія вимагає на все подивитись по-іншому і що нам таки є над чим замислитись, бо живемо на технологічному вулкані. Громадськість стурбована розбудовою існуючих АЕС, експлуатація яких не дає цілковитої гарантії безпеки для людей і природи. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Про Чорнобиль ми не можемо забути, якби навіть і захотіли. Серед природних і техногенних катастроф, які сталися упродовж історії людства, Чорнобильська займає особливе місце. Вона засвідчує всемогутність і безсилля людини. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.
Хвилиною мовчання пом’янули тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.
Підсумовуючи захід, Ганна Петрівна Тімотін наголосила, що Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною і що молодь треба навчати вболівати за минуле своєї держави. Урятований світ – найкращий пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Тож пам’ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...
Марія Куйбіда,
головний бібліограф
Бурштинської масової бібліотеки
|
