 Наше прекрасне місто завше славилось своїми талантами у різних сферах науки, мистецтва та спорту. У Бурштині жили і нині живуть прекрасні поети і художники, неперевершені майстрині вишивки та в'язання, самобутні композитори і музиканти, висококласні спортсмени. Та й, зрештою, чи усіх перелічиш?
"Бурштинський вісник" започатковує рубрику "Таланти твої, Бурштине!", у якій розповідатимемо саме про таких людей, друкуватимемо їхні вірші, фотознимки художніх робіт та картин, вишивок та інших витворів працьовитих рук, що несуть людям щастя та радість, красу і натхнення.
Розпочинаємо із поезії, адже саме поетичне слово чи не впродовж усієї історії людства було тим інструментом, що шліфує людську душу, тим камертоном, що налаштовує її лише на позитивні емоції. Скільки дійсно справжніх майстрів поетичного слова було, є і завжди буде у нашому місті. Пригадаймо лише Марту Гай (Галину Голояд), Петра Марусика, Петра Нарівного, Володимира Наконечного, Семена Возняка та багатьох інших.
Однак, найбільше тішить те, що на зміну тим, хто пішов у світ вічний, приходить талановита, патріотична молодь, що не переривається жива сув'язь поколінь, бурштинська поетична традиція. І не дивно, що у нашому місті починають з'являтися чи не поетичні династії. Адже, як це прекрасно, коли любов до рідного поетичного слова передається від батька до сина.
Яскравим підтвердженням цього є Володимир Наконечний-молодший. Про батька - Володимира Наконечного, завідуючого хірургічним відділенням Бурштинської міської лікарні - як про поета- "бурштиніста", адже Володимир Григорович не один і не два вірші присвятив нашому місту, сьогодні говорити не будемо, бо багато хто з читачів знайомий з його творчістю. Натомість представимо його сина.
Знайомтесь: Володимир Наконечний. Народився 26 червня 1995 року в місті Бурштині. Учень 11-А класу Бурштинської загальноосвітньої школи I-III ступенів №2. Улюблені предмети: українська мова і література, історія України, англійська мова. У різні роки переможець та призер III етапу Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, призер III етапу Всеукраїнської олімпіади з англійської мови та історії.Перший вірш написав, навчаючись у четвертому класі.
Виносимо на суд наших читачів два вірші цього безперечно талановитого молодого поета, який починає долучати свої перші перлини до "Бурштинового поетичного намиста".
Ми діти твої, Україно!
Ми діти твої, Україно!
Нащадки козацьких звитяг.
Тебе - нашу неньку єдину
Несемо у серці, мов стяг.
Бо нас ця земля породила,
Під сонцем зросли тут й живем.
Завзяття дала нам і крила,
Щоб свій тут створили едем.
Вже досить пролила ти крові,
Втрачала мільйони синів.
Пора вже нам жити в любові,
У злагоді серед братів.
Ми інших земель не шукали,
Земля ця свята кожен знав.
І де б у світах не блукав він,
Та грудку землі звідси брав.
Щоб бути із нею навіки,
Ніколи свій край не забуть.
І навіть, як згинуть судилось,
В останній ішов з нею путь.
Ми діти твої, Україно!
Оранти ми дочки й сини!
Ми хочемо жити тут вільно,
І в цьому немає вини.
Ми - молодість, сила народу,
Надія його - майбуття.
Цвіт нації, зав'язь для плоду,
Нове щоб творити життя.
Щоб квітла земля ця садами,
Родили хлібами поля.
Щоб наші нащадки віками
Гордились: Вкраїна - це наша земля!
Моє місто - коштовна перлина
Серед міст, що у Галицькім краї,
Однією з найбільших перлин
Сяє місто, де я народився -
Мій прекрасний зелений Бурштин.
Я люблю твої сквери і парки,
Як каштани цвітуть навесні,
Постають як над морем світанки,
Як лунають чудові пісні.
У піснях як тебе прославляють,
Як до праці ідуть трударі,
У домівках як світло вмикають,
Й сяєш ти у вогнях до зорі.
Я з тобою крокую в майбутнє,
І з тобою навчаюсь й росту.
Ми живемо у час незабутній,
Бо ми маєм велику мету:
Щоб цвіла наша люба Вкраїна,
Щоб цвіли в ній і села, й міста,
Щоб творилась спільнота єдина
Не на рік, не на два - на літа.
Щоб були ми - народ, не плебеї,
Гордо в світ ми ішли до людей,
Щоб несли їм знання та ідеї,
Як вогонь ніс колись Прометей.
Моє місто - коштовна перлина!
Народився я тут, я - твій син.
Хай тут буде щаслива Людина,
Процвітай же прекрасний Бурштин!
Де б не був я, та в серці навіки,
Проживу я в любові із ним,
Спогад грітиме краще за ліки
Про мій рідний зелений Бурштин.
|
