 Про роль і значення бібліотеки в житті кожної людини можна говорити багато, бо становлення особистості без книги в принципі неможливе, та сьогодні, напередодні Всеукраїнського дня бібліотек, хочеться звернути особливу увагу на роботу бібліотекарів у нашому місті. Мова піде про справжнього ентузіаста бібліотечної справи, фахівця високого рівня Ольгу Іванівну Дрищук.
Саме любов до книги визначила їй професію - Ольга Іванівна має 33 роки бібліотечного стажу. Після закінчення Калуського культосвітнього училища поступила в Київський інститут культури імені О. Корнійчука. Пані Ольга починала працювати в Косові методистом, потім працювала заступником директора в Івано-Франківській бібліотеці для юнацтва. А з 1991 року працює тут, в Бурштині.
- Все моє життя пов’язане з книгою, відколи себе пам’ятаю. В мене родина була дуже читаюча, мама, наприклад, віддавала перевагу духовній літературі, я ж «ковтала» все і багато. В «Прометей» ходила через день, томами носила літературу. – пригадує Ольга Іванівна. Я ніколи не кидаю книжку непрочитаною, навіть якщо вона в чомусь розходиться з моїм світоглядом, стараюсь дійти до кінця.
- Ольго Іванівно, є твердження, що бібліотека – берегиня людських цінностей… Де берете поповнення до свого фонду і чи забезпечує ваш культурний осередок держава?..
- Держава нас постачає краще, ніж, приміром, сільські бібліотеки. Колись давали навіть по 100 книг в місяць, тепер того нема. Дають в основному фотоальбоми вартістю 500 гривень, це звичайно добре – для читального залу, десь-колись переглянути. Але не по-хазяйськи. Якби моя воля, я б на ті гроші закупила хорошої, якісної літератури, довідники чи словники… Бо в основному комплектація фахової літератури для студентів – це наша заслуга, в нас наявні матеріали з економіки чи психології, етики, естетики, політології. Тож в читальному залі студенти мають можливість почерпнути потрібну інформацію і навіть, за потреби, взяти книги додому.
Декілька років тому був прийнятий закон про платні послуги в бібліотеках: ми мали списки і квитанції, все завірено через район, здавали гроші в Галич. Тепер цей закон припинив свою дію, грошей на поповнення книжкового фонду нема…
Нам частенько дарують книги читачі. Я пригадую ті часи, коли було модно виставляти колекції книг в шафах, поряд з кришталем, мовляв, ось які читаючі і розумні люди тут мешкають. Так от тепер ті академічні видання нам віддають, і скажу по правді, деякі книжки мало хто відкривав. Богу дякувати, книжка перестала бути частиною інтер’єру. Вона якщо є в домі, то вже частинка душі… Тому пригодиться все: і Пушкін, якого діткам дуже важко вивчати напам’ять в українському перекладі, і Горький, ранні романтичні твори якого включені в шкільну програму. Старий фонд непоганий, взяти хоча б підручники з історії літератури, де доступна і проста критика, без сучасних інтерпретацій і викрутасів. Тепер появилось багато так званих «одноразових» видань, в тонких палітурках, призначених для відпочинку, поїдки в поїздах тощо. Частенько цей формат представлений детективним чи любовним жанром – така книжка багато рук не витримає.
Дуже приємно, що долучилися до акції «Подаруй бібліотеці книгу» також депутати Бурштинської міської ради. За їх сприяння в фонд міської бібліотеки для дорослих потрапило 17 книг відомих українських та зарубіжних авторів. Всього закуплено книг на 600 гривень. Ще 11 книжок з їх допомогою нещодавно було закуплено. Щира подяка їм за їх внесок! Нехай Господь віддячить сторицею!
-Розкажіть нам про своїх читачів, про їх смаки і уподобання.
- Побутує думка, що тепер читають менше, ніж колись, бо є інтернет. Може, і менше, але смаки в молоді більш сформовані, вони знають, чого хочуть. Юнацтво – це для нас особлива група, ми їх смаки стараємось задовольнити в першу чергу. Запитують вони авторів Я. Вишневського і С. Майєр, Коєльйо і Уелбека. З українських авторів користуються популярністю Люко Дашвар і Любко Дереш, Ірена Карпа.
Ми постійно вивчаємо запити наших читачів, ведемо спеціальний зошит, де фіксуємо авторів і назви книг, щоб потім поповнити книжковий фонд, який зараз налічує більше 28 тисяч книг… Ми обслуговуємо 2600 читачів, і наша бібліотека вважається кращою в районі. Є читачі, якими ми пишаємось, це, наприклад, Михайло Васильович Мудрий, який постійно нас відвідує. Ще зі старшого покоління варто відзначити 86-літнього читача, який з задоволенням читає новинки літератури, каже, що все старе давним-давно перечитав. Жінки люблять читати сентиментальну жіночу прозу, історичні романи. Найчастіше просять Марію Матіос, Марію Дзюбу, Ірен Роздобудько, Галину Вдовиченко, всього й не перелічиш. Але кожна відшукує собі сокровенне. Чоловіки воліють фантастику чи детективний жанр, у них популярні С. Кінг, Н. Перумов, Головачов і Бушков. В нас чимало і галузевої літератури, кожен може підібрати собі щось про захоплення чи хобі.
- Хто є Вашим улюбленим автором?
- О, їх багато! Кожна книга залишає слід. Я впродовж всього життя вела такий «щоденник книги», де записувала найбільш цікаві фрази і цитати з прочитаного. Таких щоденників назбиралось уже декілька томів, та все не маю часу їх перечитати… Це мої скарби, книга взагалі є великою цінністю, бо вона вічна.
- Ваші плани на майбутнє?..
«Йти в ногу з часом, встигати за новинками літератури, і найголовніше – переїхати до нового приміщення, яке наразі для нас готується, там буде 200 м2 для бібліотеки і ще стільки ж для читального залу. На сесії міської ради вже заслухане це наболіле питання, тож вже скоро ми зможемо працювати в повну силу і запросити ще більше читачів. Ми могли б мати і комп’ютер, це полегшило роботу і нам, і студентам, адже в світовій практиці це неодмінний інформаційний атрибут. Але поки не вирішене питання з охорони приміщення про це годі й думати. Сподіваюсь, з часом вирішимо і цю проблему.
- Дякую Вам, Ольго Іванівно, за таку щиру і змістовну розмову! Що побажаєте читачам «БВ»?
- Хочеться побажати всім любити книгу завжди, мати міцне здоров’я і справжніх друзів.
|
