14 та 15 жовтня в рамках благодійного туру  "Схід та Захід разом" вперше до Бурштина завітали  актори Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. Гастрольний тур театралів Західною Україною вже триває кілька тижнів і, окрім ознайомчої, має благодійну мету, адже певна сума коштів виручена від продажу квитків буде спрямована на потреби української армії.
Своє перебування у Бурштині театр розпочав 14 жовтня із вистави про молоді роки та творчість Тараса Шевченка «Бал», постановка якої відбулася у від реконструйованому будинку культури ім.. Тараса Шевченка, що знаходиться  у старій частині міста. Головною постаттю у виставі є молодий Тарас Шевченко – випускник Петербурзької академії мистецтв, який поступово набував слави художника, уже написав певну кількість своїх віршів-шедеврів, закохувався у жінок, мав акторські здібності. На балу у князя Рєпніна звучать поезія Кобзаря  та пісні на його вірші у виконанні як дворян, так і служниць та кріпаків. Ну, а який же бал без танців? Протягом однієї години артисти драми та балету у вишуканому вбранні під чарівну  музику живого оркестру перенесли глядача у далекі 40-і роки ХІХ століття. Персонажі у виставі-концерті як історичні, так і вигадані.
Наступного дня гості запропонували до уваги глядачів різного віку три вистави, які відбулися в ПК «Прометей»: для найменших – інсценізацію казки за народними мотивами «Коза-дереза», для школярів старшого віку – виставу «Заради любові» та для старшого покоління – «Кайдашеву сім’ю».
Режисер казки за народними мотивами «Коза-дереза» – народна артистка України Лідія Кушкова. Сучасна вважає, що повчальна, музична казка, добрі та „не дуже” персонажі примусять замислитись і дітей, і дорослих над тим, кого другом вважати, а кого і  на поріг не пускати. Маленькі лучани щиро та емоційно співпереживали казковим персонажам. Діти підказували їм про небезпеку, обурювалися, коли хитра Коза-Дереза щоразу намагалася когось обдурити. Було помітно, що вистава не залишила байдужим нікого з юних глядачів.
«Публіка шикарна. Коли діти реагують та співпереживають, хочеться просто серце вирвати та віддати їм. Вистава подобається усім дітям, тому що головні людські якості не залежать від регіону - справедливості хочуть усі. Діти значно чутливіші, чистіші, і це велика відповідальність – закладати їм моральні якості, тому що дорослий глядач вже має свою думку, а діти – чисті, тут потрібна акуратність. Проте вони більше розуміють та відчувають, ніж дорослі. Наш театр робить постановки як казок, так і серйозних вистав. Грати мені подобається і там, і там. Навіть, якби я грала по десять ролей у кожній виставі, була б задоволена», - розповідає виконавиця ролі Кози-Дерези Світлана Сушко.
В другій половині дня бурштинці мали нагоду переглянути сучасну комедію Раїси Галушко «Заради любові». На початку вистави глядачі ознайомились зі звичайною сім’єю, де бабуся намагається догодити всім членам родини і виконує всю хатню роботу, хоч її рідні це не зовсім цінують. Їхнє життя безхмарне, веселе. А ось у бабусі все навпаки: ось уже 55 років, як вона чекає свого коханого з війни. Кожного ранку вона прокидається з надією зустріти його. Важко повірити, але коханий з’явився! І вже тоді близькі бабусі дізнаються про нею пережите на війні, її боротьбу з фашизмом, що не завадило зберегти найголовніше – вірність та кохання. Варто зазначити, що головну роль бабусі зіграла заслужена артистка України Алла Пуліна.
У вечері театр поставив трагікомедію на 2 дії «Кайдашева сім’я». Режисер-постановник – народна артистка України Лідія Кушкова. У ролях: народні артисти України - Михайло Чернявський, Василь Крачковський, заслужені артисти України  - Ірина Медяник, Наталя Тафі, артисти Яна Григоришина,Максим Подорожний, Лариса Булдигіна, Любов Тимошенко. У ролі Кайдашихи - Оксана Петровська.
За визначенням І. Франка, повість «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького «з погляду на артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства». За словами режисер, театр, поділяючи цю думку, вирішив перекласти прозаїчний матеріал мовою театру і запропонувати своїм глядачам зазирнути у подвір’я типової української сім’ї 19-го століття, що у селі Семигори, біля річки Росі. Багато води утекло з тих пір, проте й сьогодні так само важко уживаються кілька хазяйок під одним дахом, і часто-густо можна почути на солідній відстані «інтелігентні дискусії» сучасних сусідів-Кайдашів. Основною проблемою твору самі актори вважають проблему відносин батьків і дітей. Діти не змовчують батькам, а батьки мало думають про долю своєї дитини. Послання вистави – показати людям, до чого призводить отака самолюбивість, та прагнення до слави й визнання в суспільстві.
Наш кор.