Про самогубство у новинах чути мало не щодня. Ми звикаємо до нього, зовсім не боячись того, що за ним стоять долі людей та їхніх родин. Тому пригадуються актуальні слова Льва Толстого: «життя, яким би воно не було, є благом, більше за яке немає нічого». Що ж може стати підставою до виникнення в людини суїцидальних намірів? Як показують численні дослідження, в істотній мірі впливають на криву зростання самогубств економічні негаразди, бідність, безробіття, значні фінансові борги; дезорганізація сім'ї: смерть рідних, розлучення, відсутність підтримки, конфлікти, зради, провини, невдоволення собою, страх перед покаранням, почуття помсти; формування нових суспільних поглядів, які не приймаються особою; етичні, релігійні, економічні конфлікти. До того ж кількість самогубств зростає з кожним роком і щонайжахливіше збільшується кількість самогубств, скоєних дітьми, вік яких стає  дедалі  меншим. Фахівці наголошують, що самогубство  є однією із трьох основних причин смертності в нашій країні.
Отож, що змушує людину так не хотіти жити, аби вдаватися до таких фатальних кроків? Причин багато і кожен вік має, так би мовити, свої аргументи. В молоді такими чинниками можуть виступати підвищена емоційна чутливість, імпульсивність, неврівноваженість та інші характерні особливості психіки. Кожне розчарування, невдача, конфлікт може сприйматись в цьому віці як крах, до того  ж ієрархія цінностей, відчуття значимості життя не у всіх  у такому віці є вже достатньо сформованим, що збільшує фатальність сприйняття життєвих неприємностей.
 Наше покоління більше піддається спокусі закінчити життя самогубством, оскільки багато хто забув християнську мораль, особливо Божу заповідь «Не вбивай». Свідомість молоді зіпсована насильницькими відеофільмами та комп’ютерними іграми (з їхньою кількістю життів головного героя виховують у молоді хибне осмислення того, що все ще можна виправити у наступному житті). Але самогубство не є швидким виходом із безвихідних ситуацій, оскільки таких ситуацій не буває: від скоєного самогубства страждатимуть ті, хто залишається жити.
В середньому та старшому віці причиною вчинення самовбивчого акту, в першу чергу, може стати самотність, відчуття непотрібності іншим, хвороби, які виснажують фізично та психічно та вимагають значних матеріальних витрат, небажання бути тягарем для близьких. Індикатором вчинення самогубства можуть виступати ще й такі фактори як переживання образи, втрата близьких, зрада, розлучення, почуття провини, сорому, невдоволення собою, страх перед покаранням, почуття помсти, бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття. Поряд з цими чинниками не менш вагоме значення, особливо в теперішній час, набувають матеріальні нестатки, кредитні зобов’язання та матеріальні борги (в тому числі через великі програші в  ігрових автоматах,  в карти).
 Категоричним та недопустимим є ставлення релігії до самогубства. В релігії духовність людини визначається її вірою в Бога. Релігія беззастережно  засуджує суїцид як посягання на святість людського життя, тому самогубців не відспівує священик, її хоронять в окремому місці на цвинтарі. Бо людське життя  належить Богу – Він його дає і тільки Він його має право забрати. У Біблії найбільш чітко щодо самогубства висловлюється апостол Павло: “Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий... Якщо хтось розорить храм Божий, того покарає Бог, бо храм Божий святий, а цей храм - ви”. Самогубство прямо протилежне Хресту Ісуса – це відмова від Христа. Адже сенс життя християнина – страждання – Хрест: “Візьми свій хрест і йди за мною”. Також самогубство за своєю природою є запереченням трьох найвищих християнських чеснот – Віри, Надії, Любові. Самогубець втратив віру і в Бога, і в людей. Він втратив надію і підкорився тузі, зневірі – а це найбільший гріх. Він не має любові, бо не думає про ближніх. Думки про самогубство – нашіптування диявола і єдиний спосіб його відігнати від себе – творити добро для ближніх, для себе. Біблія вчить не розчаровуватися невдачами, а навпаки, діяти далі, «бо кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - відчинять йому».
Проблеми в цьому житті нам даються для того, щоб ми їх вирішували або, якщо перше нездійсненне, змінювали своє ставлення до них і приймали як просту недосконалість світу. Безвихідних ситуацій в житті не існує, адже, коли Господь закриває перед тобою двері, він обов’язково відчиняє вікно.
І в такі хвилини, що найперше треба зробити, щоб зменшити душевний біль слід просто виговоритися, щоб емоції могли вийти.
Розпоряджатися своїм життям – невід'ємне право кожної особистості. Але найкращим подоланням душевних переживань - дати можливість кожному відчути це право, так само як і право шукати інші методи для рішення проблем! Якщо людина почуває себе потрібною хоча б самій собі, якщо вона має право голосу хоча б у відношенні себе самій – уже тому життя стає для неї досить великою цінністю!
Цінуйте своє життя, любіть себе і налаштовуйтесь на позитив, адже не має такої ночі, після якої б не настав день, такого дощу, після б якого б не засвітило сонце – будьте сильними та бережіть себе!

Статтю підготував:
Микола Тимошик,
Начальник Галицького районного
відділуУ ДСНС в області