З нагоди відзначення 200-ліття від дня народження великого Поета Тараса Шевченка бібліотекарями Бурштинської міської бібліотеки для дорослих спільно з працівниками бібліотек  сіл Дем’янів, Коростовичі, Озеряни, Слобода, Насташине та міської бібліотеки для дітей  була організована книжково-ілюстративна виставка «Шевченкове ім’я є символом держави, як гімн і прапор, як калина і верба». 19 вересня в читальній залі була проведена презентація виставки  за такими розділами: «Тарас Шевченко – унікальний людський і культурно-історичний феномен», «Сердечні пристрасті Тараса Шевченка», «Жива вода Шевченкового слова», «Віртуальна мандрівка по Шевченківських місцях», «Мистецька спадщина», «Шевченко: маловідомі сторінки життя», «Кобзар» – це книга Правди і Життя», «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, тебе своїм сучасником звемо» і «Поетичним рядком у вінок Кобзареві».
«Двісті років ми йдемо від Шевченка. Двісті років. Нам стає снаги. Нам стає здоров’я. Нам стає слів. Йдемо. Не зупиняємось…» – такими словами розпочала презентацію головний бібліотекар Марія Куйбіда. Ведучі заходу Яна Путящик і Роман Миндюк розповіли присутнім про творчість генія пера і пензля. Народжений кріпаком, він мав прожити, тяжко працюючи на панщині, в злиднях, пригнобленим та зневаженим, котрому «і помолитись не дають». Втім йому судилося стати культовою фігурою української літератури, створивши безсмертну поезію, сувору і ніжну. «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури...»
Перегорнути декілька сторінок особистого життя цієї великої людини, торкнутися гілки печалі і кохання в його долі  допоміг розділ виставки «Сердечні пристрасті Тараса Шевченка». Відновити образи тих, кого любив великий Поет,  і дізнатися хто любив його допомогли монологи дівчат: Марії Лоус у ролі Оксани Коваленко, Марти Рудницької – доньки отця Григорія Кошиці  – Феодосії. Витончену Ганну Закревську відтворила  Христина Барабаш, а образ шляхетної  княжни Варвари Рєпніної – Анастасія Калівошко. Найпрекрасніша жінка для Шевченка –  справжня благодать Божа, яку він покохав  високою, чистою любов’ю – дружина коменданта Агата Ускова, а відтворила  її образ Тетяна Скиданчук. Юну акторку Катерину Піунову зіграла Сніжана Гуменюк. Подумки поринути в минуле присутнім  допомогла Устина Гладій в образі  останньої  його любові  Ликери Полусмак. Вічною стала творчість Кобзаря, вічними стали його музи, які мали щастя зустрічатися з ним, надихати його на створення геніальних літературних творів і невмирущих полотен. Святослав Сировий і Роман Вовк читали  рядки вершинних поезій Тараса Шевченка.
Вже третє століття «Кобзар»  допомагає нам усвідомити і висловити себе – своє історичне і щоденне буття; наче фокусує наші долі і почуття. Ми згадуємо його як близьку по житейському досвіду, мудру, прозорливу, доброзичливу людину, що більш ніж хтось інший може зрозуміти, втішити, порадити на чужині або й таки «на нашій – не своїй землі».     З домашніх книгозбірень були представлені «Кобзарі», по яких ми навчалися читати, любити Україну, як Тарас…
    Бібліотекар Катерина Дяченко розповіла про маловідомі сторінки життя Шевченка, ознайомила присутніх з книгою Дмитра Донцова «Незримі скрижалі Кобзаря».
Світить крізь літа і віки нашому родові й Україні в сяйві любові, наш оберіг нації – образ Тараса Шевченка серед святих ікон у красі й білокрилій чистоті маминих вишиваних рушників…  Окрасою свята стало звучання бандури і чудовий спів Наталії Михайлишин, котра виконала твір на слова Тараса Григоровича «По діброві вітер виє». Майстерно декламувала вірш Т. Г. Шевченка Анастасія Кузів «І виріс я на чужині». Присвяту Великому Кобзареві прочитала напам’ять Василина Рогуш, а свою поезію про Шевченка  виконала Катерина Малькут.
Підсумовуючи захід,  Марія Куйбіда  підкреслила, що для     багатьох українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише ілюзія.  Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і продовжується нею, відгукуючись на нові болі і думи. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка…
Всіх бажаючих запрошуємо на перегляд виставки.
Марія Куйбіда, головний бібліотекар
Бурштинської міської бібліотеки для дорослих