 Серед пересічних мешканців інколи трапляються незвичайні люди. Знайомтесь: Петро Коханович, молодий спортсмен, що здобув перемогу на спортивному змаганні «Кращі спортсмени 2012 року», приуроченому до Дня міста, у вправі «підняття гир».
Петро народився 27 червня, 1995 року у селі Поплави, Підгаєцького району, Тернопільської області, до 15 років проживав там, а два роки тому переїхав з сім’єю до Бурштина. Вчиться юнак в торгово-економічному коледжі, на електротехніка, зараз він студент 3 курсу. Хлопець дуже любить рідне село, часто відвідує бабусю і дідуся. Але і Бурштин уже став домівкою, тут у нього друзі, кохана дівчина.
- Петре, яке твоє найбільше захоплення в житті?
- Спорт! А саме важка атлетика. Захопився нею ще в селі, зробили з друзями тренажерний зал, ходили туди вечорами час від часу, трішки займалися. Продовжив вже тут - у Бурштині, почав займатися в спорткомплексі, але потім кинув, бо мав багато інших клопотів. Степан Іванович, фізрук нашого коледжу, переконав вернутися, він збирав довкола себе спортсменів, якось спитав одногрупників, хто може тягати гирі, вони й показали на мене.
- Розкажи, як усе починалось.
- Вже років п’ять я займаюсь улюбленою справою. Починав з поступових навантажень, від легшого до складнішого. Звісно, спочатку було важко. Головне – систематичний підхід, скакалка для розігріву, потім бруси, турніки. В нас був спеціально підібраний комплекс вправ, ми його знайшли в інтернеті і трішки доробили. Програма мала бути дуже точна, щоб не було перевантажень, щоб і себе не пошкодити, і водночас тренувати ту чи іншу групу м’язів, тому підходили до справи уважно.
- Для чого тобі це потрібно?
- Це моє життя, я трішки граю в футбол, але мені це не так цікаво, як важка атлетика. До того ж, присутній спортивний азарт - прагну досягти результатів. Хочу у великий спорт. Знаю, що маю потенціал і бажання їздити на змагання, відстоювати честь міста або району. Маю свою команду, це мої друзі і товариші по духу Тарас Рубаха і Володя Мазурик, займаємось по вихідних. До нас приходять багато хлопців, переважно першокурсники, яким ми показуємо ази нашої програми.
- Важко тобі було на змаганні?
- Перші 35 разів досить легко, потім стало трохи важче. Загалом підняв 16-кілограмову гирю 42 рази в одній руці. Я зайняв 1-ше місце, а на День міста мене було нагороджено грамотою.
- Як батьки сприймають твоє захоплення спортом?
- Добре, непокояться лише за моє здоров’я, щоб не було забагато. Бо коли я починав - отримав розтяжку сухожиль. А загалом – схвально.
- Твоє хобі?
- Малювання. Від мами передався хист. Люблю рисунок простим олівцем, роблю ескізи, коли важко на душі. Малюю все, що прийде в голову.
- Петре, щоб ти побажав молоді, своїм ровесникам?
- Займатися більше собою і своїм здоров’ям. Бажаю досягти своїх мрій. Вірю, що це реально.
Т.З.
|
