Нещодавно у видавництві «Нова Зоря» побачив світ «Нарис з історії спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку в м. Бурштині» Михайла Гачинського
Ця невеличка за обсягом праця (всього 64 сторінки) не просто відкриває значиму історичну подію міста, а й доповнює її авторськими судженнями, зауваженнями та поетичними здобутками бурштинських поетів. Так, в літературній роботі Гачинський відходить від скупої подачі документального фактажу, обираючи власний стиль викладу:
 - Я прагнув жвавої розповіді, щоб читачам було цікаво читати книжку. – Зазначає Михайло Васильович. – Тому сухі факти переплітав з життям і творчістю Тараса Шевченка, а також торкався тих подій, які мали пряме відношення до нашого Пророка. 
Сама ідея будівництва пам’ятника виникла спонтанно, ще у 1989 році, у ветеранів ОУН-УПА, і озвучив її Філарет Скасків. Слідом за активістами Яцківим, Німим патріотичний задум підхопила громадськість міста. Але в кризові 90-ті не так просто було втілити цей намір в життя, тому було створено організаційний комітет по спорудженню пам’ятника. Вся ця діяльність, починаючи із пошуку скульптора, залучення коштів, робочих моментів, і аж до відкриття монументу наскільки цікава, що сама просилася в книгу. Адже це вже історія міста. 
Михайло Гачинський приступає до роботи над нарисом: спершу звертається до активістів тих подій, свої розповіді додають Модест Паничевський, Орест Данилюк, Ярослав Громко. Після записів спогадів настала черга збору фотографій – світлини для книжки надали Микола Ткачівський та Василь Хованець. На роботу автора неабиякий вплив справило знайомство з Миколою Куделею, волинським шевченкознавцем, учасником національно-визвольного руху за Незалежність України. Нині покійний Куделя був власником унікальної шевченкіани. Взагалі, готуючись до написання книжки та задля цілісності думки, Гачинський перечитував літературу про Тараса Шевченка, і не раз звертався до самого «Кобзаря». Занотовував певні сентенції, щоб згодом доповнити свій нарис. До слова, таким методом письменник-краєзнавець користується не вперше, в своїх публіцистичних працях він часто звертається до мудрості українських класиків. 
Хочеться також звернути увагу на цікаве художнє оформлення «Нарису…», обкладинку якого прикрасила картина київського художника Андрія Єрмоленка. Митець зобразив Шевченка у вигляді вояка, зі зброєю. Малюнок прекрасно ілюструє основну думку книжки: 
«Зараз Т. Шевченко незримо присутній на сході Донбасу, випаленому «Градами». Він повсякчас разом з нашими хлопцями на передовій виконує пророчі слова свого Заповіту. Адже це він і на Майдані промовляв до нас голосом Сергія Нігояна: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!»
Сам письменник роботою задоволений: 
 - Вважаю, що нарис вдався! Сподіваюся, що читачі читатимуть його на одному диханні.
Варто зазначити, що Прикарпаття має найбільшу кількість пам’ятників Кобзареві – 201, тоді як рідна поету Черкащина лише 102 монументи. Високу оцінку нашому пам’ятнику дав львівський професор, кандидат історичних наук Ярослав Лялька: «Я вважаю, що пам’ятник Тарасу Шевченку скульптора Анатолія Куща є глобальним за концепцією і масштабним за духом, і в той же час є визначним досягненням монументального мистецтва.»
Також автор висловлює щиру вдячність людям, котрі долучилися до видання книжки, а саме: Руслану Карвацькому, Роксолані Джурі, Ярославу Громку, Андрію Іваськіву, Миколі Яцківу, Роману Німому, Модестові Паничевському, Оресту Данилюку. 
«Нарис з історії спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку в м.Бурштині» поповнить добірку історико-краєзнавчих видань про рідне місто. 
Тетяна Зарецька