Четвер, 17.10.2019, 19:36
Вітаю Вас Гість | RSS

Форма входу
Наші партнери
Календар
«  Березень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Березень » 10 » Година поезії «Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я»
09:47
Година поезії «Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я»

(до 145-річчя Л. Українки) 
Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім’я Лесі Українки.
Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, «тридцятилітню війну» з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов’ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля.
Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнища.
Із захопленням оспівала Леся Українка прекрасну рідну землю у вірші «Красо України, Подолля...» Але поетеса ніколи не була співцем «чистої природи». Вона всюди бачила людину — з її горем і радістю, стражданням і надіями.
Вона, в першу чергу, була поетом-громадянином і свій обов’язок вбачала у служінні інтересам народу. Про роль митця в суспільстві, про завдання поезії — вірш «Слово, чому ти не твердая криця». її поетичне слово — то «меч», «іскриста зброя», що буде «здіймати голови з плеч» ворогів народу.
Вірш «Contra spem spero», написаний ще юною поетесою під час особливо важкого загострення хвороби, вражає силою духу, щирістю, любов’ю до життя, мужністю:
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Глибоко, як особисту трагедію, поетеса переживала підневільне становище рідного народу, його безправність.
У драматичній поемі «Бояриня» Леся Українка розповідає про події, які відбувалися в часи Руїни. Душа героїні драми Оксани, як і душа самої поетеси, невимовно страждає, бачачи, як рідний народ поневіряється в кайданах неволі, безправ’я.
Лебединою піснею Лесі Українки називають драматичну поему «Лісова пісня». Драма ця — філософські роздуми про красу людських почуттів, згубність духовного гноблення, про вічну боротьбу добра і зла, красивого й потворного, мрії й буденності. Саме в цьому творі Леся Українка устами Мавки пророчо сказала про себе:
Я жива. Я вічно буду жити. 
Працівники міської дитячої бібліотеки м. Бурштин провели Годину поезії «Довго щирими  сими словами до людей промовлятиму я» (до 145-річчя від дня народження Лесі Українки) із учнями 5 кл. ЗОШ № 1 (вчитель Чорна О. П). Школярі щиро прониклись розповіддю про  Лесю  Українку, а прочитані вірші поетеси у виконанні Пришляк К, Торконяк В., Троян А,, Крупки С, Грушової В , чудово доповнили свято.

Переглядів: 423 | Додав: REDAKTOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: