В день, коли на світ з’являється малюк, щасливі батьки сяють посмішками. Нові незвичні ролі - мама, тато… Вони відчувають себе іншими людьми - відповідальнішими, дорослішими, досвідченішими.
Але є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк трішечки підріс, набув свого життєвого досвіду, навіть, зневірився у тому, що на світі є добрі та люблячі дорослі, батьки, які прийшли до батьківства шляхом усиновлення.
Батьківство - це велике щастя, і разом з тим велика жертовність. Це безмежне розуміння та бажання принести дитині трепетну мить радості. Це горе, поділене на кожного члена родини та щастя, помножене на всіх. Родина, в якій є усиновлена дитина – це родина назавжди.
День усиновлення – свято України, яке щороку припадає на 30 вересня та співпадає із днем християнського свята Віри, Надії, Любові та матері їх Софії і, мабуть, не випадково. Святий обов’язок дорослих – зробити все можливе, щоб кожна  дитина зростала в сім’ї, любові і достатку.
Доброта і любов – головне, що ми повинні дарувати нашим дітям. Адже діти – наша надія і наше майбутнє. Щоб ця надія здійснилася, ми, дорослі, повинні пам’ятати про свою відповідальність, піклуватися про кожну дитину. Особливо про дітей, які залишилися без батьківської опіки. Турбота про них – наше спільне завдання, обов’язок суспільства, держави.
Дитинство – чудова пора сподівань на щасливе життя та здійснення мрій. Кожна дитина має право на достойне та щасливе життя. Можливо, саме тому вважається, що усиновлення – це вирішення проблем дитини, яка втратила сімейне оточення, можливо, що усиновлення – це і вирішення проблем дорослих, які хочуть виховати дитину, яка народжена не ними, але потребує саме їхньої любові та піклування.
Кожного дня все більше наших громадян відкривають свої серця і двері домівок для дітей, обділених долею. Усиновлення визнане в Україні пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Внаслідок усиновлення дитина втрачає статус дитини-сироти і стає сином чи донькою.
Усиновлення – особлива дорога батьківства. Благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами і обов’язково надбаннями і дитини, і дорослого. Адже бути батьками – один із найважливіших обов’язків, який доводиться виконувати у житті, але водночас найбільш цікавий і гідний старань.
Дітям, які втратили родину, може допомогти кожен, хто небайдужий. Одні – усиновлять і виховають дитину, інші – допоможуть дитині знайти батьків, треті – нададуть фахову консультацію тим, хто хоче усиновити, або тим, хто вже усиновив і зіткнувся із проблемами. Основне, щоб ми всі намагалися допомогти кожній дитині вирости у любові і повазі.
Спеціаліст І категорії  центру соціального захисту населення Бурштинської міської ради  Г. Петровська