У Бурштині виступали золоті голоси європейської опери - 16 Травня 2016 - Бурштинський вісник
Неділя, 11.12.2016, 05:04
Вітаю Вас Гість | RSS

Форма входу
Наші партнери
Календар
«  Травень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Травень » 16 » У Бурштині виступали золоті голоси європейської опери
08:58
У Бурштині виступали золоті голоси європейської опери

Провідна неділя, 8 травня, була відзначена непересічною подією в мистецькому житті міста – на сцені палацу культури «Прометей» звучала прекрасна музика у виконанні чоловічого квартету тенорів «Tenors BEL’CANTO».

Справді, не так часто випадає нагода доторкнутися до вічного, відчути ідеально-чисте, бездоганне виконання класичних оперних арій, відомих світових шлягерів та рідних українських романсів. Враження від дивовижної, майже магічної гармонії віртуозного співу важко описати. А ось відчути – легко, бо від сильних тенорових голосів аж вібрувала підлога концертної зали… 
До складу квартету «Tenors BEL’CANTO» входять професійні музиканти, лауреати міжнародних конкурсів та фестивалів: тенор Василь Понайда, соліст Львівської обласної філармонії, Роман Трохимук – соліст Львівського театру опери та балету ім. С. Крушельницької, тенор; Тарас Глова – тенор, випускник Львівської Національної музичної академії ім. М. Лисенка, а також баритонний тенор – Роман Антонюк, соліст Київської Державної чоловічої хорової капели ім. Л.Ревуцького. Вони – українці, яким підкорились найкращі світові сцени. Їхня спільна концертна діяльність розпочалась ще в 2007 році, під час підготовки до українсько-польського музичного проекту. В Красічинському замку (Польща) відбувся перший виступ колективу, згодом була участь у різних мистецьких проектах та заходах, а колектив тим часом обростав новим репертуаром. Зараз в їхньому творчому доробку два компакт-диски та більш ніж 80 творів. Особливість творчості «тенорів прекрасного співу» полягає в неперевершеному поєднанні класичної опери та сучасної популярної музики, а точніше, в своєрідній манері виконання відомих пісень. «Tenors BEL’CANTO» вдається поєднати протилежності, ніжність звуку з його силою, пронизливість та округлість, патетику і драматичний акцент…
Вже вдруге бурштинці мали можливість насолоджуватись цим розкішним вокалом, адже співаки відвідували наше місто кілька років тому. Цього разу двохгодинна концертна програма була умовно поділена на дві частини, в першу увійшов класичний теноровий репертуар, а в другій звучали сучасні хіти. Також глядачі мали змогу помилуватися сольними танцями юної балерини, котру співаки оголосили родзинкою свого виступу. Звучали шедеври світової опери: ліричну серенаду Сміта з «Пертської красуні» Ж. Бізе, і динамічного Моцартівського Фігаро, а особливо – легковажно-грайливу «Пісеньку герцога» публіка вітала бурхливими оваціями. Не менш щиро, проникливо линули українські пісні, які артисти приурочили до Дня матері. Після закінчення виступу квартет ще довго не відпускали зі сцени, глядачі аплодували стоячи. На біс прозвучала широковідома неаполітанська після «O sole mio», хоча і тут не обійшлося без сюрпризів: готуючись до гастролей в Китай, тенори розучили частину пісні китайською, що і продемонстрували публіці. Цікаво, що буршнинці розходились по домівках, все ще наспівуючи дорогою почуті щойно мелодії, може не так професійно, але дуже натхненно. 
А з «Tenors BEL’CANTO» ми мали змогу поспілкуватись після концерту, у закулісній розмові співаки зізналися, що привезли до Бурштина майже повністю оновлений репертуар:
- Ми це постійно практикуємо. – Розповідає Роман Антонюк. – Навіть якщо приїжджаємо в міста двічі на рік, стараємося наповнити програму новими номерами. Залишаємо твори дуже популярні, які не варто забирати з виступу, як от ностальгічні «Besame mucho», «O sole mio» чи експресивна «Funiculi Funicula». Так само Франкову «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» люди завжди охоче слухають. 
 - Розкажіть, будь ласка, як ви підбираєте репертуар.
- Демократично. – Відповідає Василь Понайда. – Ідеї, які подобаються, виносимо на загальне обговорення. Як бачите, простий принцип відбору: співаємо те, що любимо. Так як ми не підвладні ані оперному театру, ані філармонії, ми самі собі концертна одиниця. Тому залишаємо за собою право обирати пісні. Тішить, що наші естетичні смаки співпадають з глядацькими. 
- Чи існують певні твори для «розігріву»?
- Як правило, всі наші пісні досить динамічні і популярні, адже це улюблені хіти. Жартома кажучи, ми вже виходимо «розігрітими», і відразу видаємо те, що можемо. Звичайно, програма комбінується несподіваними поєднаннями, але бачимо, що таке подобається слухачам. Кожен глядач почує для себе якусь улюблену річ. 
- Окрім співу в колективі, кожен із вас має ще і основну роботу. Як встигаєте?
- Стараємося встигати. – Зізнається Роман Трохимук. – Я працюю в Львівському оперному національному театрі. Спів – це така професія, що кожен день неможливо співати, особливо складні музичні полотна і арійні головні ролі. Буває, попадає три-чотири спектаклі в місяць плюс репетиції. Так що залишається зовсім небагато часу. Стараємося планувати наперед. 
Наприклад, наші концерти заплановані вже на грудень, це достатньо часу, щоб підготувати і узгодити решту виступів. А на листопад плануємо гастролі в Польщі. Звичайно, трапляються і накладки, адже європейські «опції» графіку у нас ще не налаштовані, добре було б знати розклад хоча б на наступний місяць. 
- Ваш безцінний скарб – голос… Як тренуєте і як бережете?
- Людина мусить співати, щоб бути в формі. – Сміється Роман Антонюк. – То як в спорті, навіть розспівка – своєрідна гімнастика. Збоку може здатися, що артист заспівав раз, і все, може спочивати на лаврах. Це помилка, треба займатися щоденно, принаймі по 20 хвилин. Це ж фізіологія, зв’язки, як каже часто каже Роман Трохимук, це білкова маса, яку треба розвивати. Інакше вона не розвивається, сточується і вигорає… Як балерини піклуються про ноги, бережуть кожен м’яз, так ми бережемо голос. 
- Які у вас стосунки поза сценою?
- Друзі, майже брати. За роки спільної діяльності уже вжилися. Це як у сім’ї, де брати молодші і старші. Молодшим перепадає час від часу. (Сміються)
- Ми завжди з нетерпінням чекаємо глядачів. Приємно, коли повний зал, але ж це не від нас залежить, а від купівельної спроможності людей. Чимало людей і хотіли б прийти, та не можуть собі це дозволити. Залишається уповати на той час, коли люди, які люблять мистецтво, зможуть прийти не на один концерт в рік, а придбати собі абонемент – це, до речі, світова практика. 
А мешканцям Бурштина хочеться сказати так: ми щасливі, коли люди приходять до нас вдруге. Дякуємо, що знову обрали нас. 
Тетяна Зарецька. 

Переглядів: 130 | Додав: REDAKTOR | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: