Як зазначив голова спілки Бурштинського міського об’єднання воїнів АТО Віталій Вільчик, основною метою діяльності організації є забезпечення законних прав та захист інтересів учасників АТО, а також створення умов для розвитку і розширення їх громадської діяльності та сприяння поліпшенню матеріального добробуту військових. 
На даний момент до спілки входять 25 демобілізованих бійців, всі вони вже мають офіційний статус учасників бойових дій. Але, як зауважив Віталій Вільчик, зараз на фронті перебувають призовники четвертої, п’ятої та шостої хвиль мобілізації. На них також чекають, щоб всі повернулися живими і здоровими. 
 - Пане Віталію, як виникла ідея створити у Бурштині об’єднання воїнів АТО?
 - Така думка назрівала давно. Я зв’язався з обласною радою ветеранів АТО і запросив голову нашої обласної спілки в гості до Бурштина. Він привіз статут, єдиний на всій території України. Відтак ми зібрали усіх учасників АТО на установчі збори, де запропонували створити такий осередок, тоді ж було обрано голову, заступника і секретаря. Це підтверджує протокол рішень нашої ради, датований 27 листопада 2015 року. 
 -  Які проблеми насушні має молода організація?
 - Наразі ми не маємо свого приміщення, проте міський голова пообіцяла надати нам його. Щоб вояк чи його близькі змогли прийти, проконсультуватися щодо прав учасника АТО згідно чинного законодавства, з’ясувати юридичні, соціальні, матеріальні забезпечення, медичні забезпечення. Крім того, існує певна психологічна необхідність в тому, щоб бійці трималися разом. І не лише воякам, а й їхнім матерям, дружинам корисно було би навідатися. 
Також маємо можливість запросити військових капеланів, які могли би надавати духовну підтримку. Маємо також психолога. Тож коли спілкуємося всі разом, стає набагато легше. До речі, закони і порядки розписані в спеціальній брошурі «На допомогу захиснику Батьківщини», адже, як показує досвід, солдат повинен знати всю юридичну базу. 
На жаль, ставлення до солдат на державному рівні бажало би кращого. Хоча стосовно саме нашого міста ситуація позитивна, тут міська влада йде назустріч воякам. Ми маємо пільги, діти отримують безкоштовне харчування в дитячих навчальних закладах, виділяються земельні ділянки під забудову, гаражі та землі сільськогосподарського призначення. Тобто всіляко сприяють влаштуватися після війни. Щодо доїздів, то по місту нас перевозять безкоштовно, також по посвідченню перевозять водії рейсових автобусів. Також в Бурштині вирішується питання по наданню безкоштовного лікування дружинам та дітям учасників АТО.
Реальною залишається проблема працевлаштування. Минулого тижня нас запросили на збори, де була надана консультація з центру зайнятості, бо є такі хлопці, які не працюють. Принагідно хотів би звернутися до підприємців міста з проханням по можливості посприяти в цій ситуації. 
Також ми хотіли би створити якийсь музейний куточок для міста, адже маємо цікаві експонати: в нас є прапори з тих частин, що були під обстрілами, бурштинські волонтери  - величезне  спасибі Володимиру Борисову, Ігорю Дашевичу, Андрію Вербовському та іншим волонтерам з Бурштина і навколишніх сіл за їхню роботу - привозять різні снаряди, гільзи, фотографії. Хотілось би то все показати. 
 - Розкажіть про психологічну реабілітацію бійців.
 - Я не фахівець з цих питань, та й підходи до реабілітації мають застосовуватись різні: комусь допомагає мати чи дружина, комусь друзі, колектив, улюблена справа, церква… 
Варто би перейняти закордонний досвід психологічної адаптації, там ці справи вирішуються за більш високими стандартами. Соціальна служба надає ветеранам АТО одноразові путівки до санаторіїв Феофанії, Моршина, Конча-Заспи. Раджу ними скористатися, адже такі путівки може отримати кожен боєць. Там надається відповідний до потреби курс лікування, підібрані дієти та курс психологічного розвантаження. 
Я ж раджу сприйняти людину такою, якою вона повернулася з фронту, не форсувати події, і з часом чоловік сам пристосується. Але якогось однозначного рішення я підказати не можу. Я вже наголошував, що якщо брати Донецький аеропорт за певний символ незламності, то у кожного з нас був свій аеропорт… Тому що подібне пекло переживали і в Станиці Луганській, і в Волновасі, Дебальцевому. Перші три хвилі мобілізації були найстрашнішими.
 - Що Ви би хотіли сказати читачам газети?
- Воєнкомат надав інформацію, що з першої по шосту хвилю мобілізації з Бурштина мобілізовано 67 чоловік. На жаль, не маю інформації по добровольцях. Знаю, що герою нашого міста, загиблому Вадиму Савчаку, зараз посмертно мають надати статус учасника АТО, щоб його дружина могла скористатися пільгами. Двері нашої спілки відкриті і для добровольців. 
Тому молімося всі разом за мир і перемогу. Щоб наші хлопці живі і здорові вернулись додому. 
Тетяна Зарецька