«Бурштинський вісник» продовжує знайомити своїх читачів з непересічними особистостями міста. Сьогодні мова піде про талановиту жінку з незвичним іменем – Роксана.

Якщо вірити соціальним мережам, жінок з цим звучним і екстравагантним іменем не так уже й багато в Україні – всього близько тисячі. Але в Бурштині така одна, отож знайомтесь: Роксана Савич. З древньоперсидської Роксана означає «світанок», тож вже саме ім’я наче зобов’язує мати якусь причетність до краси і творчості. Роксана Савич (в дівоцтві Чорненька) – бісерних справ майстриня. 
 - Творчість прийшла в моє життя завдяки рідним, мамі і бабусі, саме вони привили мені відчуття краси і естетики. За фахом я кухар, кілька років пропрацювала в сфері харчування, та бісер був у моєму житті завжди. Я хотіла б і надалі пов’язати своє життя з цим видом рукоділля. Щодо імені… Ровесники реагували на нього по різному, бувало, часто перекручували чи перепитували, але де б я не приходила – воно відразу привертало увагу. Друзі лагідно називали мене Росинкою. Вважаю, що ім’я для людини дійсно є доленосним, обов’язково накладає свій відбиток. Я хотіла, щоб доня була розумною, тому назвала її Софійкою. 
Роксана Чорненька народилась і виросла тут, у Бурштині. Закінчила ЗОШ №1, потім продовжила навчання в Бурштинському торговельно-економічному коледжі (тоді ще ВПУ). Одразу після закінчення училища Роксана взяла в руки невеличку валізу і подалась в світ. Помандрувала аж під Київ, влаштувалась на роботу помічником кухаря. Звідти вже поїхала кухарем на роботу у Буковель. А в 2013-му році потрапила на роботу в Крим, саме там юна галичанка показала всю красу української вишивки, адже мала з собою різні вишиванки, в тому числі і старовинну бабусину. Дівчина не соромилась і не боялась підкреслити свою патріотичну позицію, спілкувалась виключно рідною мовою. Реакція кримчан була різною: посміхались, підходили з проханням сфотографуватись на пам’ять, а інколи могли і образити… Роксана ще деякий час пропрацювала в Києві, згодом в Івано-Франківську, та повернулася додому і почала допомагати мамі з вишиванням:
 - Я повернулась до рідного бісеру, тепер це і робота, і дозвілля, і віддушина. Я займаюсь підбором кольорів, відтінків до схем. Пробувала вишивати на замовлення, але трапилась примхлива клієнтка, яка відмовилась від сукні, відтоді за таке не беруся. Мені простіше займатися саме підбором, я наче шкірою відчуваю ідеальну комбінацію кольорів. 
Проте бісер – не єдине захоплення Роксани Савич. Вона опрацьовувала художню техніку «подвійний мазок», при якій два кольори фарб наносяться на плаский пензель, і ним виводиться плавний перехід від кольору в колір, в результаті виходить ефект живої пелюстки. Також жінка планує освоїти папертоль – об’ємні картини з паперу, що мають ефект 3D. Та поки що її найбільший клопіт – п’ятимісячна донечка Софійка. 
Ще Роксана мріє про власну крамницю з вишиванками:
 - То має бути магазин, в якому частина коштів йшла би на благодійність. Наприклад, зараз в нас з мамою в розробці благодійний аукціон: я виставлятиму готову вишиту картину на огляд, а на виручені гроші ми закупимо необхідні товари для дітей-сиріт чи будинку пристарілих. Кожна гривня буде фіксована на чеку і виставлена в інтернеті, щоб кожен охочий міг прослідкувати, куди і на що йдуть кошти. Також я планую залучити до роботи в крамничці людей з обмеженими можливостями, адже є багато здібних людей, які через фізичні вади не можуть заробляти на життя нічим іншим, окрім вишивки. Їхні роботи виставлятимуться на продаж, це дасть їм змогу частково забезпечити себе і не зів’янути духовно. А клієнти, купуючи вишивку, подарують частинку добра як рукодільницям, так і тим людям, для яких буде створена благодійна допомога. Так я хочу створити на краплинку більше добра в цьому світі, та донести до багатьох людей силу вишиванки. Вважаю, що кожен зобов’язаний зробити щось хороше для людей. 
Тетяна Зарецька