 Нещодавно вийшла друком книжка-спомин політв’язня, а нині голови Галицьої районної станиці Братства ОУН-УПА Миколи Максимовича Яцківа. Як пише в передмові до книги «А я вижив» Ярослав Поташник, «ця книжка - не сповідь, не підсумок прожитого й пережитого. А лише погляд у минуле».
У переддень святкування 70 річниці створення УПА кореспондент газети поспілкувався з Миколою Максимовичем.
- Пане Миколо, як все починалося. Напевно не легко в ті часи було захищати батьківщину?
- Справді, 70 років тому перед українським народом постало питання чи змиритися з свавіллям окупантів чи стати до боротьби. І наш народ першим із всіх народів тоді став до зброї. Це була дуже важка боротьба. Не маючи своєї держави, не маючи своїх складів ні з харчами ні зі зброєю, стати до боротьби з такими на той час сильними окупантами як німецько-фасшисти.
Адже наша боротьба почалась під час німецько-фашистської окупації у 1942 році і вже потім продовжилась як боротьба проти комуно-бульшовицької окупації. В той час один окпуант вд іншого не відрізнявся нічим.
Сотні тисяч молодих хлопців та дівчат полишали своїх батьків, родину, взяли зброю в руки і стали на захист батьківщини. Хто - в лавах УПА, хто - в лавах підпільної організації українських націоналістів.
- Ви нещодавно повернулись з похорону. Учасники, свідки тих подій залишають цей світ. Скільки ще залишилось людей, котрі можуть донести правду до нащадків?
- Так. Ми похоронили ще одну учасницю національно-визвольної боротьби. Нас залишилось дуже мало - у Галицькому районі - 38 людей. Більшість із них вже прикуті до ліжка. Хворі. Хочу сказати, що ці люди сьогодні відчувають підтримку і допомогу влади. Але поки що - тільки районної. Від області ми не маємо нічого. Проте сесія обласної ради вирішила що з нового року будуть здійснюватися доплати до пенсій у розмірі 500 гривень. А як воно буде - побачимо.
- Чим зараз займається Галицька районна станиця братства ОУН УПА?
- Районне братство УПА веде дуже велику роботу. Настільки велику, наскільки нам дозволяють сили. На сьогодні ще не освячена але вже готова стоїть меморіальна плита, котра буде встановлена на цвинтарі біля саркофагу з похованням останків 23 учасників національно-визвольної боротьби. І нам вдалося майже всіх, хто там перепохований, віднайти фотографії. Тільки 8 людей ми не змогли ідентифікувати. Ця робота обійшлася у 3250 гривень.
- Хтось допомагає вам фінансувати ці роботи?
- В основному це робиться за кошти Братства ОУН-УПА.
- Ви видали книгу. Книгу цікаву. Рідкісну. Дайте будь-ласка авторську характеристику видання. Для кого вона призначена?
- Книжечка моя вийшла зі спогадами. Починаючи з юних літ, пройшовши через усі жорна, через тюремні камери, через табори. Забути це було неможливо. Тож все це тут коротко описано. Вона вийшла невеликим тиражем і має на меті донести усе побачите і пережите до наступних поколінь.
- У переддень виборів кого бачить районна станиця братства народним депутатом від округу?
- Дуже відповідальна місія стоїть перед українським народом сьогодні. Я сподіваюсь, що народ уже розуміє, що не можна продавати свій голос за 30 срібняків. Треба віддавати голос дійсно за патріота України. По нашому округу серед мажоритарників ми зупинилися на Купчаку Володимиру.
У цьому випадку ми приєднуємося до думки опозиційни х організацій.
Читаєш книжку Миколи Максимовича і перед очима, як живі, постають українські хлопці та дівчата. Без досвіду, без допомоги та науки. Вони прагнуть не віддати те найдорожче, що у них є - свою землю, свою державу.
Україна - чи не єдина держава у світі, в котрої це хочуть забрати і по сьогоднішній день. Інші методи, інші дії, інша специфіка роботи загарбників.
Інша реакція... Спротив вже майже не відчувається... Чи не заскоро?
В.К.
|
